З історії фабрики художніх виробів: як Решетилівка приймала учасників Всеукраїнського семінару 1967 року

04 січня 2025 р. 17:50

04 січня 2025 р. 17:50

У архіві КЗ «Краєзнавчий музей Решетилівської міської ради Полтавської області» зберігаються матеріали Всеукраїнського семінару «Фарбування бавовняної, вовняної і синтетичної пряжі для випуску декоративних тканин і килимових виробів» на базі Решетилівської фабрики художніх виробів. Цей захід відбувався 18–19 жовтня 1967 року. Мета проведення — показати передовий технологічний процес обробки і фарбування бавовняної, вовняної і синтетичної пряжі, яка використовувалась для випуску декоративних тканин і килимових виробів. В роботі семінару брали участь головні інженери, керівники фарбувальних цехів, технологи, художники підприємств килимових виробів і декоративного ткацтва України. Зокрема, були представлені Дігтярівська фабрика художніх виробів ім. 8 Березня, Хотинська фабрика художніх виробів, Опішнянська фабрика художніх виробів, Косівська фабрика художніх виробів ім. Шевченка, Кролевецька фабрика художніх виробів, Клембівська фабрика художніх виробів «Жіноча праця», Яблунівська фабрика художніх виробів, Богуславська фабрика художніх виробів «Перемога», Коломийська фабрика художніх виробів, Новосанжарська фабрика художніх виробів, Глинянська фабрика художніх виробів, головне управління народних художніх промислів.

В перший день роботи учасники розглянули чотири питання: «Прогресивна технологія фарбування і обробка бавовняної, вовняної пряжі. Контроль якості фарбування», «Колірування в килимарстві та ткацтві. Фарбування рослинними фарбниками», «Можливості проектування готової тканини виробів», «Механізація фарбувально-обробного виробництва. Нове фарбувально-обробне обладнання в СРСР та за рубежем». Була створена комісія по підготовці рекомендацій. На другий день роботи було розглянуто 3 питання: «Практичний показ фарбування пряжі на робочих місцях», виступи учасників семінару та обговорення і прийняття десяти рекомендацій. Одна з них звучала так: «В 1968 році на всіх підприємствах Головхудожпрому використати досвід фарбування бавовняної пряжі на бобінах Кролевецької та Решетилівської фабрики».

Показово, що саме в 1967 році колектив фабрики отримав нову виробничу площу на одній земельній ділянці (2 га) з усіма зручностями. На першому поверсі розмістився ткацький цех з підготовчою дільницею та складом готової продукції. На другому — килимарський. У побутових спорудах лівої частини головного корпусу на першому поверсі розміщувалися роздягальні працівників ткацького цеху та підготовчої дільниці, умивальники і туалети. На другому поверсі були такі ж приміщення для колективу килимарського цеху. Третій поверх займали працівники творчої майстерні, а також тут були облаштовані умивальники і туалети, кімната гігієни, обладнана спеціальними пристроями. У спорудах на першому поверсі розміщалися бухгалтерія, технологічна лабораторія, умивальники і туалети. Другий поверх займала адміністрація: тут були кабінети директора, головного інженера, плановий відділ, служба забезпечення і збуту. Третій поверх — зал засідань. Окремою одноповерховою спорудою була побудована прально-прасувальна дільниця. Фарбувальна, котельня, столярна і слюсарна майстерні, трансформаторна підстанція і щити управління — складали один одноповерховий блок. Ще один одноповерховий будинок був призначений для здравпункту і душових. Фабрика мала найвищу в райцентрі водонапірну башту і найбільший водяний бак, свою свердловину і насосну каналізаційну станцію, склад, гараж, фруктовий сад, цілком благоустроєну територію. У зв’язку з ліквідацією старих виробничих площ, адміністрація почала реконструкцію другого поверху головного корпусу. Килимарський цех займав його лише наполовину. Скляними перегородками відгородили від килимарського цеху вишивальний цех, пошив, розкрій та бахромов’язальну дільниці.

Нині ця територія знаходиться у віданні Всеукраїнського центру вишивки та килимарства, який зберігає, популяризує та відновлює кращі традиції решетилівських майстрів.

Юрій Кісіль

Полтавські