Ветерана російсько-української війни із Гадяча побили у потязі і викинули на ходу поблизу Лубен

15 березня 2025 р. 20:14

15 березня 2025 р. 20:14

Олександр Самойленко із Гадяча став потерпілим від розбійного нападу у потязі. Колишнього військового у тамбурі побили молодики та забрали документи.

Анастасія Штанько , донька ветерана Олександра Самойленка, у суботу 15 березня у своєму Фейсбук розповіла про випадок, який стався із її батьком.

Анастасія розповідає, що дізналася про те, що сталося із батьком, коли він попросив її скинути його посвідчення учасника бойових дій — чоловік списаний із війська за станом здоров’я: у нього не функціонує рука після того, як на фронті йому росіяни прострілили зап’ястя.

— Я запитала, навіщо йому фото УБД, загубив його чи що. І тоді він зізнався, що із ним сталося. Мені не говорив, пожалів, бо у мене хворіла дитина і він не хотів мене турбувати, — телефоном розповідає Анастасія.

Подія сталася увечері 23 лютого у потязі із Києва поблизу станції Лубни. Олександр Самойленко повертався зі столиці додому, у Гадяч. Він стояв у тамбурі, коли до нього почали чіплятися шестеро молодиків, спочатку вимагаючи сигарети, потім гроші. Після відмови вони повалили його на підлогу і жорстоко били.

— Коли вони почали до нього чіплятися, він інстинктивно схопився за барсетку — перш за все він думав про документи, раптом що їх потрібно буде відновлювати. А нападники подумали, що у нього є гроші, — каже Анастасія. — Облич батько не пам’ятає — їхні лиця були чимось прикриті наполовину. Батько казав, що він військовий, а вони його запитували, якщо військовий, то чому не у військовій формі.

Олександрові Самойленку потрібно відновити посвідчення УБД. Донька Анастасія просить повернути, документ, якщо хтось його знайде. Фото: Фейсбук-сторінка Анастасії Штанько

Після побиття молодики спробували викинути Олександра Самойленка із потяга. На ходу двері не відчинялися і лише коли потяг почав збавляти швидкість, їм вдалося зробити задумане. При цьому вони забрали барсетку із грошима, телефоном і документами.

Після нападу у чоловіка були зламані ребра, перебитий ніс, по тілу були численні синці та розриви на вухах.

Олександр Самойленко уздовж колій дістався до залізничного пункту охорони і попросив викликати поліцію. На виклик приїхали лубенські поліцейські. Однак правоохоронці, за словами Анастасії, замість оперативного реагування, порадили йому оформити заяву лише про втрату документів, аргументуючи це тим, що подання заяви про розбій та пограбування затягне оформлення документів на два роки.

— Мені чи матері (бабусі Анастасії) він не міг зателефонувати, бо не пам’ятав наші телефони — після контузії у нього проблеми із пам’яттю. Батька повезли до лубенського райвідділу, де він просидів ранку. Потім йому там сказали, щоб він їхав на вокзал, а витяг, щоб він міг сісти на потяг, йому підвезуть. Але документ так ніхто не привіз. Батько три дні був на вокзалі. Звісно, у нього були й екстремальніші умови на передовій, і печиво із землі виколупували, щоб поїсти, а чаєм пригощали на вокзалі безкоштовно. Тоді вже чергові по вокзалу сказали, щоб не чекав, бо йому ті документи ніхто не привезе, — розповідає Анастасія.

"Зайцем" Олександр Самойленко дістався до Кременчука. Із Кременчука до Гадяча йде міжміський потяг до Гадяча. Чоловік просився поїхати у провідниці, але та йому відмовила. Він знову звернувся до поліції — вже у Кременчуці, щоб його посадили на потяг до Гадяча. Йому пообіцяли, чоловік знову провів добу на вокзалі, але до нього так ніхто і не приїхав. Нарешті над ним зглянувся провідник і посадив на потяг до Гадяча.

Анастасія говорить, що батько не хотів, аби про його випадок всі дізналися і хвилювався, щоб не було проблем із відновленням документів. Але молода жінка переконана, що таке замовчувати не можна.

— Впевнена, що батько не один такий постраждалий. Але найбільше мене ображає, як поставилися до ветерана правоохоронці і провідниця потягу. Батько не зняв тоді побої і вже не буде знімати. Мій допис був про байдужість до військових без форми. Якби я могла, перекинула якось їй (провідниці — авт.) ті 30 гривень за батька, — говорить Анастасія.

Полтавські