Авторці роману про полтавку «Марусю Чурай» Ліні Костенко виповнилося 95

19 березня 2025 р. 18:00

19 березня 2025 р. 18:00

19 березня українська дисидентка і шістдесятниця Ліна Костенко відзначає 95-річчя. Вона є авторкою одноіменного історичного роману про полтавську піснярку Марусю Чурай.

Роман «Маруся Чурай» вважається однієї з найкоштовніших перлин української поезії. ЗМІСТ розповідає про творчий шлях української поетеси.

Творчість та радянське табу

Ліна Костенко народилася у 1930 році у Ржищеві на Київщині. Батько майбутньої літераторки працював вчителем у місцевій школі і знав 12 мов. У 1936 році радянська влада його засудила на 10 років концтаборів як «ворога народу».

Згодом родина переїхала до Києва, мешкала в робітничому селищі на Трухановому острові. Там Ліна навчалась у школі № 100. У 1943 році під час Другої світової війни школу разом з селищем спалили, тож поетеса продовжила навчання в школі № 123 на Куренівці. Цьому періоду свого життя вона присвятила вірш «Я виросла у Київській Венеції». Вона почала писати в підліткові роки у літературній студії журналу «Дніпро», редактором якої був поет Андрій Малишко.

Закінчивши школу Ліна вступила у Київський педагогічний інститут імені Горького (тепер імені Михайла Драгоманова), але згодом продовжила навчання в Московському літературному інституті Горького. На її навчання у Київському університеті вплинуло ув’язнення батька.

Онука Ліни Костенко Ярослава-Франческа Барб'єрі розповідала , що її бабуся тоді планувала вивчати філософію, оскільки з підліткового віку читала Руссо, Дідро, Вольтера, Канта:

«В Київському університеті на факультеті філософії їй, вісімнадцятилітній дівчині, сказав військовий з маузером: “Такие, как вы, учиться здесь не будут”», — розповідала вона.

У Москві Ліна Василівна знайомилася з польським письменником Єжи-Яном Пахльовським, який став її першим чоловіком. Пара не змогла одружитися через заборону в СРСР шлюбу з іноземцями. Згодом, у 1956 році у них народилася донька Оксана.

Через рік, у 1957 році, друком виходить перша збірка поезій Костенко «Проміння землі». Пізніше друком вийшли її збірки «Вітрила» та «Мандрівка серця», які отримали хороші відгуки від літературознавців. Однак вже у 1962 році радянська цензура забороняє їй видати збірку «Зоряний інтеграл». Радянська влада заборонила вихід фільму «Перевірте свої годинники», над сценарієм якого працювала Ліна Костенко разом з Аркадієм Добровольським.

Під час ідеологічної кампанії Хрущова Ліну Костенко звинувачували в «ідейній не­чіткості». Після чого протягом 16 років її твори заборонили друкувати, але вона продовжувала писати «у шухляду».

Лідерка шістдесятницького руху

У 1960-х Ліна Костенко, як одна з лідерок шістдесятницького руху, приходила на суди над дисидентами, яким інкримінували «антирадянську діяльність та пропаганду». Пам’ятним для української інтелігенції став суд над братами Михайлом та Богданом Горинями у Львові. Тоді Ліна поїхала з Києва на закрите засідання разом з Іваном Драчем, В’ячеславом Чорноволом, та Миколою Холодним.

«Ліна Костенко й Любов Забашта задумали... записати вирок. "Громадськість" буквально насильно відібрала в них ці записи. А ще Ліна Костенко після вироку кинула засудженим квіти.

Квіти, звичайно, були негайно заарештовані, саму Ліну Костенко в сусідньому приміщенні "с пристрастием" допитали, але урочиста церемонія завершення закритого суду над "особливо небезпечними державними злочинцями" була геть зіпсована», – згадував В’ячеслав Чорновіл.

Поетеса Наталка Позняк-Хоменко згадувала , що після суду Ліна Костенко з Іваном Драчем організувала звернення від львівських письменників про взяття на поруки Богдана Гориня, як наймолодшого із заарештованих. Тоді її запросили на «розмову» представники КДБ:

«Це запрошення чи наказ?», – поцікавилася письменниця.

«Що ви, звичайно ж, запрошення», – відповів той.

«Тоді дозвольте ним не скористатися», – відповіла Костенко й зачинила двері.

Ліна Костенко брала участь в протестах проти вторгнення радянських військ в Чехословаччину. У 1966 році виступила з промовою у Спілці письменників, коли там відбувалася традиційна церемонія таврування «національних відщепенців». Тоді письменниця відкрито виступила на підтримку Івана Світличного, Опанаса Заливахи, Михайла Косіва, братів Горинів, чим викликала шквал овацій з боку молоді. Згодом вона написала відкритого листа в газету «Літературна Україна» на захист Чорновола.

Після тривалої паузи, у 1977 році поетеса видала збірку «Над берегами вічної ріки». В 1979-му виходить її роман «Маруся Чурай», через рік випустила збірку «Неповторність», у 1987 році «Сам нетанучих скульптур», а у 1989 році — «Вибране». За свій історичний роман «Маруся Чурай» у 1987 році вона отримала Шевченківську премію.

Незалежність України та війна

У 1999 році Ліна Костенко випустила історичний роман «Берестечко», а через 11 років світ побачив перший прозовий твір Ліни Костенко «Записки українського самашедшого».

З нагоди сімдесятиліття Ліни Костенко тодішній Президент України Леонід Кучма нагородив її орденом Ярослава Мудрого V ступеня, однак вона відмовилася йти на церемонію нагородження. Також Ліна Костенко відмовилася від звання Героя України від Віктора Ющенка і заявила, що «політичної біжутерії не носить».

З початку війни на сході України у 2014 році поетеса приєдналася до гуманітарної акції «Другий фронт АТО» та передавала свої збірки українським військовим на фронт. У 2018 році підтримала відкритий лист до ув’язненого в Росії Олега Сенцова.

У 2022 році Ліна Костенко отримала найвищу нагороду Франції – «Орден почесного легіону».

• новини Полтави
• новини полтавщини

Полтавські