Як на Решетилівщині розвивали свинарство у минулому сторіччі

19 квітня 2025 р. 14:40

19 квітня 2025 р. 14:40

Одним із центрів розвитку свинарства у минулому сторіччі був колгосп Демидівської сільської ради, який мав понад 7 тисяч гектарів землі, з яких майже 5 тисяч було в обробітку, а ще понад тисячу використовувалося під пасовища.

Племінна свинарська ферма у колгоспі була створена ще у 1933 році. Стадо свиней було сформоване із крупної білої породи із Полтавської зоотехнічної дослідної станції. Невдовзі, уже за 5 років, наша свиноферма стала однією з найкращих в області.

Найбільшим авторитетом серед колгоспників та жителів села користувалася Анастасія Гаврилівна Педенко. Вона, свого часу молода та енергійна, заявила, що хоче працювати свинаркою. І з кожним роком досягала значних успіхів. У 1938 році вона виростила по 21 поросятку із кожної закріпленої за нею свиноматки, а в 1940 році — вже в середньому майже 25 поросят.

За високі показники по вирощуванню племінного молодняка бригада свинарів у 1939 та 1940 роках були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Головвиставком преміював демидівський колгосп у розмірі 10 000 рублів та автомобілем. Голова колгоспу — Яків Архипович Гірченко — був нагороджений Великою Срібною медаллю, а Анастасія Педенко — Малою срібною.

У період війни — найкращі 34 свиноматки та два хряки були евакуйовані в Куйбишевську область (нині Самара) і розміщені на колгоспних фермах Сизраньського району. Тварин супроводжувала Анастасія Гаврилівна. В тилу вона продовжувала працювати на колгоспній фермі.

Після звільнення Полтавщини Анастасія Педенко повернулася у свій колгосп, пригнавши стадо свиней, яке налічувало 2 хряка, 18 основних і 18 ремонтних маток, що стали основою для відновлення племінного стада ферми Демидівського колгоспу. За свою роботу в тилу Анастасія Гаврилівна була нагороджена пам’ятною медаллю.

У перші післявоєнні роки наша свинарка стикнулася зі значними труднощами. Приміщення були зруйновані. Не було кормової бази, бракувало відповідного інвентарю та обладнання. Норми годівництва не витримувалися, а це відображалося на темпах відновлення племінного стада. Але завдяки згуртованій роботі бригади свинарів вже в 1945 році показники значно поліпшилися, особливо у відгодівлі свиней. І в тому ж році колгоспу була присуджена премія в 5000 рублів, а Анастасії Педенко — 1000 рублів.

Головний секрет успіхів Анастасії Гаврилівни був в тому, що вона володіла передовими технологіями того часу. З року в рік в неї постійно зростали показники продуктивності і вже в 1949 році вона вирощувала від семи закріплених за нею свиноматок в середньому по 22,4 поросятка.

За досягнуті здобутки Анастасія Педенко в 1950 році була нагороджена Орденом Леніна, а також значком «Відмінник соціалістичного сільського господарства». Вона взяла на себе підвищені зобов’язання і вже 1953 році виростила від 9 закріплених за нею свиноматок у середньому по 23,1 поросятку.

Ще однією відомою свинаркою на демидівській фермі була Анна Іванівна Шебітченко, яка в 1948 році виявила бажання тут працювати. Вже на перший рік своєї праці вона отримала по 17 поросяток від 8 закріплених за нею свиноматок. Наступного року вона почала змагатися з найкращою свинаркою колгоспу Анастасією Педенко і здобула вихід — вже 19 поросяток на свиноматку. У 1950 році Анна Шебіченко була нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора. А вже через два роки вона добилася ще кращих показників. Від 8 закріплених свиноматок вона отримала по 21,9 поросятка, а же наступного року 24,9 поросятка від закріплених 10 свиноматок.

Гарних показників на племінній фермі добилася і Віра Єфимівна Вергун. Приставши до роботи в 1950 році, вона через два роки виростила від 8 закріплених свиноматок в середньому по 22,1 поросятка.

На жаль, звань Героя Соцпраці нашим жінкам так і не дали. Адже на відміну від тих же доярок, робота вважалася брудною. Але досвід роботи наших землячок переймали аграрії з усієї країни.

Юрій Кісіль

Полтавські