"Для нас головне, щоб хлопці наші повернулися" - у Кременчуці пройшла акція-нагадування про військовополонених

04 травня 2025 р. 12:10

04 травня 2025 р. 12:10

​Підтримка - важлива!

Сьогодні, 4 травня 2025 року, у Кременчуці біля Палацу культури «Кредмаш» відбулася чергова акція-нагадування «Не мовчи! Полон вбиває!». Цього разу захід розпочався о 9:00 ранку і розпочався із Всеукраїнської хвилини мовчання, якою вшанували пам’ять загиблих Героїв.​

Учасники акції, серед яких були родичі військовополонених та зниклих безвісти з різних міст і сіл Кременчуцького району, та і не тільки, зібралися, щоб привернути увагу громадськості до проблеми військового полону та безвісти зниклих.​

Одна з організаторок акції, Юлія Чередніченко, зазначила:​

"Сьогоднішню акцію ми почали з хвилини мовчання, тому що у нас в місті ніхто не підтримується цього. Вже була підписана петиція, але єдине чого нам не вистачає, щоб про хвилину мовчання оголошували десь у гучномовці. Хотілося б підтримки якоїсь від нашої мерії, від нашої влади, щоб вони якось дали розпорядження, щоб це вмикалося там, де включається повітряна тривога, щоб люди чули. Бо люди не чують і вони не будуть зупинятися на хвилину мовчання. Кожен їде і я не думаю, що одну хвилину кожен може зупинитися, постояти і вшанувати пам'ять героїв".​

Віталія, учасниця заходу, розповіла:​

"Чоловік зник у жовтні 2024 року. Це більше як пів року, я його чекаю і сподіваюся, що він повернеться додому. Це Покровський напрямок. Підтвердженої інформації, про нього, на жаль, немає".​

Вона підкреслила важливість таких акцій для підтримки родин військових:​

"Суспільство повинно знати, повинно підтримувати такі родини, бо дуже важко".​

Родина Андрія Лупітька з Градизької громади також взяла участь у заході. Його дружина Наталія поділилася:​

"Зник 12.11.23 року Покровськ. Провоював 9 місяців, і зник безвісті. Був молодшим сержантом. Нічого нам невідомо і ніхто нічого не хоче. Ми знаємо, ми віримо, що він живий. Надіємося, що він усе додому. Ми дуже хочемо, щоб усі наші хлопці повернулися, були живими. Ми надіємося на це, ми віримо, ми молимося. Все буде". ​

Наталія також зазначила:​

"Ми стукаємось у зачинені двері. Нам ніхто нічого не розказує, ніхто нічого не каже. Тільки куди я тільки не зверталася? До командирів і до Лабушина. Ну 110 бригада - це Авдіївка. Нас дуже багато. Ми перший раз тут, у Кременчуці, ми в Черкасах, там наша бригада, але ми вирішили сюди приїхати, щоб нас почули... Ми шукаємо, віримо. Але це дуже важливо, щоб безвісти зниклих знайшли і хлопці, які навіть загинули, повернули тіла додому".​

Рита Григоренко, чий чоловік загинув на війні, зараз збирає підписи під петицією до Президента України про присвоєння йому звання Героя України. Вона розповіла:​

"Мій чоловік пішов на захист Батьківщини 7 вересня 2021 року. Повномасштабне вторгнення він зустрів в Торецьку Бахмутського району Донецької області. Потім він був на Харківському, Луганському. Під час служби отримав орден ІІІ ступеня 'За мужність' та медаль 'За особливу службу'. У 2024 році в червні він знову потрапив до Торецька, так повела його доля. 2 липня він останній раз вийшов з нами на зв'язок. 14 липня прийшло сім'ї сповіщення, що він з 8 липня безвісти зниклий. Дев'ять місяців ми про нього долю зовсім нічого не знали. Виходили на акції, організовувала я акції в місті Світловодськ. Їздили в Київ, зверталися особистими зверненням, колективним зверненням до українських організацій, до міжнародних організацій про допомогу в пошуках безвісти зниклих. Але навесні, 4 квітня, нам до сповіщення цього липня наш рідний, на жаль, загинув. Його було повернуто по репатріації тіл ще в грудні місяці. Було проведено ДНК-експерти за порівнянням тричі. І було співпадіння".​

Вона закликала всіх небайдужих підписати петицію:​

"Щоб набрати 25 тисяч підписів, щоб Олександру Григоренку було присвоєно звання Героя України. Зараз майже 8 тисяч. Ще є 73 дні".

Читайте: Хвилина мовчання в Кременчуці: уже і учасники акції закликали місто зупинятись разом

Світлана Павленко

Фото авторки, монтаж Ігоря Борисевича

Полтавські