Прапор, який об'єднав серця: школярі Кременчука завершили марафон нескореності

16 травня 2025 р. 22:31

16 травня 2025 р. 22:31

У ліцеї №4 відбувся заключний етап міської естафети «Герої нескореної України»

Сьогодні, 16 травня, у стінах укриття №2  Кременчуцького ліцею №4 «Кремінь» панувала особлива тиша. Тиша, в якій звучить шана. Тиша, яка промовляє голосніше за слова. Саме так, хвилиною мовчання, розпочався заключний етап міської патріотичної естафети Звитяги і Слави «Герої нескореної України», яка протягом пів року мандрувала навчальними закладами Кременчука.

"Кожен навчальний заклад виготовляв свій шеврон. Ми були ініціаторами цієї акції, ми передали цей прапор під час дитячого фестивалю "Сяйво дитячих очей". І таким чином він почав свою подорож", - розповідає Альона Третяк, заступниця директора з виховної роботи ліцею №4.

За їх словами, кожен навчальний заклад-учасник додавав до Прапора свій шеврон — емблему, яка уособлювала внесок школи у справу пам’яті, мужності та допомоги. Упродовж місяців учні проводили також уроки мужності, зустрічі з військовими та волонтерами, готували смаколики для фронту, створювали листівки, малюнки тощо.

"Патріотичний прапор із шевроним усіх навчальних закладів буде передано до нашого краєзнавчого музею", — наголосила пані Альона.

На сцені звучали живі голоси. Голос вдячності — від школярів. Голос досвіду — від ветеранів. Голос надії — від найменших учасників.

Чарівна Аніта Богатирьова, учениця 4 класу, виконала пісню, яка стала справжнім ліричним символом свята. Її спів пронизував душу та нагадував про дитинство, що живе у тіні війни, але не втрачає віри.

Серед почесних гостей заходу — Герой України Олександр Кроковець, чия присутність стала справжнім натхненням для всіх присутніх. У своєму зверненні він поділився простими, але надзвичайно глибокими словами:

"Нас часто питають за мотивацію. Мотивація - це і є наші діти, наші сім'ї. І завдяки їхній підтримці, підтримці дітей у нас відкривається друге дихання. Це дуже важлива справа. Це усмішки дітей, їхні малюнки, оберіги, які вони плетуть своїми руками. За що ми щиро вдячні. Слава Україні!".

Також на заході були присутні волонтери Наталія Гончаренко та Вадим Середа, представники Департаменту освіти, Кременчуцького краєзнавчого музею, керівники ліцеїв, вчителі, учні.

Особливою миттю заходу стало прикріплення останнього шеврону — символу ліцею №4 "Кремінь". Цю почесну місію виконала учениця Вероніка Баньковська.

Її впевнені рухи, сповнені поваги та відповідальності, стали фінальним акордом великої міської естафети. Саме в цю мить Прапор України, що пройшов шлях єдності крізь усі заклади освіти Кременчука, було урочисто передано до рук директорки Кременчуцького краєзнавчого музею — Алли Гайшинської.

Цей момент став глибоко зворушливим, адже прапор із шевронами всіх шкіл міста — це не просто тканина. Це історія, спільна пам’ять, голос нескореного покоління. І пані Алла прийняла його з гордістю та глибоким хвилюванням — як символ єдності, стійкості та віри в Перемогу.

"Дякую за високу честь... я дуже схвильована. У нас в музеї зберігається прапор де розписується воїни, які прийшли в відпустку і відправляються туди. І ми всі сподіваємося, що потім вони повернуться, вони, як правило, пишуть тільки свій підпис. А потім сказали: "от коли повернуся, напишу своє прізвище". Ми сподіваємось, що цих прізвищ буде стільки, скільки і підписів. Я впевнена, що такого прапора немає в жодному музеї нашої України. Тому що шеврони військових - це звично, нормально. Ми збираємо ці колекції і пишаємося. Але такого прапора немає ні в кого", -  зазначила пані Алла.

Її слова були сповнені щирих емоцій і гордості за молодь:

"Наступного тижня ви можете приходити (у музей,-авт) і показувати своїм гостям, своїм знайомим - "Ось це шеврон нашої школи". Дякую вам, дорогі учні, дорогі вчителі. Це так несподівано, так прекрасно. Я пишаюся вами", - підсумувала директорка музею.

На заході учнівська спільнота зібрала та передала волонтерські пакунки для захисників, наповнені любов’ю, турботою та теплом. Кожен смаколик став частинкою серця та вдячності від тилу.

На завершення відкрили фотовиставку «Ми пишемо свою історію до Перемоги», створену учнями. Кожне фото — це кадр буднів, у яких народжується нова Україна: в очах дітей, у руках волонтерів, у серцях учителів.

Наприкінці заходу всі учасники тримали в руках подяки — символи їхнього внеску в патріотичну справу та єдність громади. Ці подяки стали знаком визнання і підтвердженням того, що кожен з нас є частиною великої справи, що веде до перемоги.

Валерія Макряшина

Фото авторки

Відео Микити Ліцкевича

Полтавські