Спільнота підтримки та сили: у Кременчуці ветерани війни довели, що кожен може жити, боротися та перемагати

14 червня 2025 р. 17:05

14 червня 2025 р. 17:05

У Кременчуці відбулися рекреаційні змагання для ветеранів та людей з інвалідністю.

14 червня у Кременчуці пройшли відкриті міські рекреаційні змагання «Жити. Боротися. Перемагати». Це вже не просто спортивний захід — це глибоко символічна подія, яка об’єднала ветеранів війни, військовослужбовців ЗСУ, які проходять реабілітацію після поранень, а також людей з інвалідністю з Кременчука, Полтавщини та інших регіонів України.

Захід розпочався з виконання Державного гімну України, хвилини мовчання за загиблими захисниками та щирих слів підтримки від почесного гостя — українського боксера-професіонала, чемпіона Європи Віктора Вихріста. Його присутність додала особливого емоційного настрою і стала потужним моральним стимулом для усіх учасників.

Метою змагань стало не лише спортивне суперництво.

Організатори прагнули підтримати учасників у їхньому прагненні до активного життя, показати, що кожна людина — сильна і гідна бути частиною суспільства, незважаючи на жодні травми чи виклики долі. Учасники, які прибули з різних куточків країни, мали можливість проявити себе у змаганнях з армспорту та пара настільного тенісу, як у класах «сидячи», так і «стоячи». Видовищні поєдинки, справжній спортивний азарт та неймовірна сила духу супроводжували цей день від самого ранку до завершення.

Організацію заходу забезпечили Кременчуцька філія «Інваспорту», ГО КДЮЦС «Оріяна», міський осередок ВО «Союз осіб з інвалідністю України», а також численні партнери та волонтери.

Голова обласного відокремленого підрозділу ГО «Ніхто крім нас» Віталій Чобітько поділився, що ідея проведення змагань виникла як відповідь на потребу підтримки військових і ветеранів, які щодня захищають Україну та потребують не лише медичної, а й моральної та соціальної реабілітації:

«На сьогоднішній день таке важке життя і ми хочемо підтримати військових, так як по всій Україні всі підтримують. У місті Кременчуці також вирішили відкрити міські рекреаційні змагання "Жити, боротися, перемагати", щоб наші військові знали, що ми завжди поруч з ними, завжди будемо підтримувати. І велика їм шана і подяка за такий героїзм, що вони для нас роблять, щоб було мирне небо», - сказав Віталій Чобітько.

Також він зазначив, що учасники мали змогу позмагатися у двох видах спорту — настільному тенісі та армспорті. Суддівська колегія сформована з висококваліфікованих спеціалістів, серед яких — олімпійські та паралімпійські чемпіони. Зокрема, змагання судив чинний чемпіон Світу та Майстер спорту міжнародного класу з пауерліфтингу та воркауту Богдан Савосько.

На змаганнях панувала особлива атмосфера — тепла, товариська, сповнена підтримки. Хтось вперше тримав у руках спортивний інвентар після реабілітації, а хтось уже мав досвід і впевнено демонстрував силу та витривалість. Однак головним був не результат, а участь, рух, взаєморозуміння.

Серед учасників змагань був і Віталій Маценко, боєць 82-ї десантно-штурмової бригади, який уперше взяв участь у подібному заході. Він нещодавно звільнився з військової частини і вирішив спробувати себе в настільному тенісі. До змагань готувався лише кілька тижнів, але мав мотивацію й бажання повернутися до активного життя.

Він нещодавно звільнився з військової частини і вирішив спробувати себе в настільному тенісі. До змагань готувався лише кілька тижнів, але мав мотивацію й бажання повернутися до активного життя.

У мирному житті Віталій завжди цікавився спортом — ще зі школи займався дзюдо, зберігав фізичну активність і після навчання. Крім спорту, має ще одне улюблене заняття — риболовлю. Під час лікування у шпиталі в Полтаві саме рибалка стала для нього способом розслабитися й відволіктися від важких думок.

На війні Віталій служив стрільцем і брав участь у боях на Запорізькому напрямку. Під час одного з розвідувальних виходів підірвався на міні — завдання виконували вночі, територія була щільно замінована, і сталося поранення. Попри це, він зберіг бойовий дух і сьогодні впевнено рухається до відновлення.

Серед учасників змагань був і Іван — ветеран, який після поранення лише нещодавно почав повертатися до активного життя. У змаганнях сьогодні він виступав в армреслінгу. Займатися цим видом спорту почав нещодавно, а раніше мав досвід участі в регіональних турнірах з тенісу, представляв область.

До повномасштабного вторгення Іван працював у Польщі, але під час відпустки, перебуваючи в Україні, прийняв рішення йти добровольцем до лав Збройних сил. Його не взяли одразу через вік — на той момент не було 21 року. Щойно досягнув необхідного віку, пішов служити. Проходив підготовку в Десні, згодом — навчання у Великій Британії, після чого опинився в зоні бойових дій на Донбасі. Служив помічником кулеметника.

На позиціях під Вугледаром, під час обстрілу, внаслідок прильоту міни, зазнав тяжкого поранення — втратив ногу, ще кілька уламків пошкодили тіло, шию та обличчя. Це стало поворотним моментом у його житті.

Для Івана участь у змаганнях — не лише можливість проявити себе, а й важливий крок до повернення до нормального ритму. Це його перший подібний захід, і він щиро зізнається, що такі події мають величезне значення, особливо для тих, хто проходить важкий шлях адаптації після травм. Саме атмосфера підтримки, згуртованості та спільності допомагає людям не замикатися у собі, не втрачати віру та відчувати себе частиною чогось важливого.

Едуард Сабанін прийшов не як учасник, а щоб підтримати своїх побратимів та товаришів. Військовий, який пройшов запеклі бої, а нині проходить реабілітацію після важких поранень, приїхав, щоб особисто висловити повагу тим, хто сьогодні на майданчику.

Він — офіцер запасу, який добровільно пішов до військкомату вже 24 лютого 2022 року. Його бойовий шлях пролягав через Донеччину, Луганщину, а також Лиманський напрямок. У складі протитанкового підрозділу брав участь в обороні Мар'їнки, звільненні Лимана, боях під Макіївкою та Торським. У 2023 році, під час виконання завдання, отримав серйозні поранення, після чого почав довгий шлях відновлення.

До війни Едуард керував фермерським господарством у Кременчуцькому районі, цікавився спортом, зокрема волейболом. Нині він ще не може змагатися, але для нього надзвичайно важливо бути поруч із тими, хто бореться — навіть не зі зброєю, а з власними обмеженнями. Він підкреслив, що  для багатьох ветеранів такі зустрічі — це рятівна нитка до життя, спосіб відчути, що вони не одні, що їх підтримують і розуміють.

Сьогоднішні змагання завершилися щирими та гарними емоціями, а також нагородженням переможців — медалі, грамоти, пам’ятні подарунки. Але кожен учасник отримав значно більше: підтримку, нових друзів, позитивні емоції та віру в себе. Такі заходи — це доказ, що реабілітація і повернення до повноцінного життя можливі.

Вони демонструють справжню силу духу та людське єднання, що у час війни набуває особливого значення.

Валерія Макряшина

Фото Ігоря Борисевича

Полтавські