«Я чекаю» — акція на підтримку полонених і зниклих захисників пройшла у Кременчуці

15 червня 2025 р. 20:13

15 червня 2025 р. 20:13

Акція «Не мовчи! Полон вбиває!» відбулася у Кременчуці.

Сьогодні у Кременчуці, біля Палацу культури «Кредмаш», відбулася чергова акція-нагадування «Не мовчи! Полон вбиває!». Родичі військовополонених і зниклих безвісти з різних міст і сіл Кременчуцького району зібралися, щоб привернути увагу громадськості до проблеми військових, які потрапили в полон або зникли безвісти під час бойових дій.

Це була важлива акція, адже вона дала можливість рідним і близьким воїнів поділитися своїми переживаннями і звернутися до суспільства та влади.  Важко знайти слова, щоб передати біль і тривогу, яку відчувають ці люди, чекаючи новин про своїх близьких.

Одна з учасниць акції, Любов, приїхала на акцію зі Світловодська. Вона вже більше півтора роки чекає на повернення свого сина.

«Я чекаю сина вже рік і 6 місяців. Він пропав на Херсоні, на острові Потьомкіна (нова назва — Великий Вільховий, - авт). Його забрали на завдання...»., — розповідає Любов.

Жінка каже, що її син служив у 124-й бригаді ТрО, а тепер вона чекає будь-якої інформації про його місцезнаходження. Вона додає, що з того часу їй не вдалося отримати жодної нової інформації, навіть коли вона зверталася до різних установ.

Подібні історії лунали майже від кожного учасника акції. Кожен з них чекає своїх близьких, намагається знайти відповідь на запитання: де вони? Що з ними? Чому так довго немає жодної інформації?

Ще одна учасниця акції — Яна — поділилася своєю історією. Вона чекає на свого брата, який зник безвісти 12 лютого 2025 року на Покровському напрямку. Відомо лише, що тоді відбулася атака дронів, після чого військових евакуювали. Більше жодної інформації родина не має.

Брата Яни мобілізували у жовтні 2024 року, тож на момент зникнення він служив лише кілька місяців. Жінка приїхала на акцію разом із донькою брата.

Учасниця акції Юлія розповіла, що чекає на свого чоловіка, який зник безвісти 21 квітня 2025 року на Волноваському напрямку, в Донецькій області. Чоловіка мобілізували ще 14 лютого цього ж року.

За словами Юлії, після навчання її чоловіка прикомандирували до 79-ї бригади, і незабаром відправили на бойове завдання. Юлія згадує, як спочатку їй повідомляли, що чоловік зник на території, яку контролювала Україна, і що він навіть не дійшов до своїх позицій. Але згодом вона дізналася, що він був на штурмованих позиціях, які ворог окупував.

«Ніякого зв'язку з ним немає. Але я бачу, дуже багато хлопців потрапило до полону на цьому напрямку», — каже Юлія, розповідаючи, як зверталася по допомогу всюди, куди могла. Вона чекає і вірить, що обміни, які зараз йдуть, принесуть надію й для її чоловіка.

«Ці акції нагадують людям, нашим мешканцям, про військовополонених і нагадують нашому керівництву. Коли мене питають, навіщо ви виходите, то щоб нагадати. Тому щопід  інформаційним впливом, в якому ми живемо, люди втомилися, вони забувають про те, що є військовополонені », — зазначила волонтерка Алла Буліна, яка активно підтримує такі заходи.

Вона підкреслила важливість інформаційного впливу і зазначила, що навіть в умовах, коли обміни полоненими йдуть, не всі зусилля досягли успіху. За її словами захисників Маріуполя з Кременчука ще не повернули і про це не можна забувати

Також, у своєму виступі, Алла Буліна акцентувала увагу на важливості закупівель для міста. Вона зазначила, що на фоні обговорень про придбання дорогих автівок для мера та його заступників, важливо на першому місці ставити забезпечення міста ППО, які здатні захистити від дронів і ракет.

Сьогоднішня акція стала не тільки важливим нагадуванням про тих, хто в полоні чи вважається зниклим, а й проявом сили, єдності та незламної віри родин, які щодня чекають на повернення найдорожчих.

Валерія Макряшина

Фото авторки

Відео Ігоря Борисевича

Полтавські