У Кременчуці згадали героя Івана Зайцева, якого поховали під яблунею, а потім могилу стерли заради Сталіна

22 червня 2025 р. 18:00

22 червня 2025 р. 18:00

«Сьогодні, коли знову точиться війна, ми не маємо права мовчати. Завдання покоління — дописати ці імена на пам’ятниках. Хоча б на тих, що вже стоять. Бо жодна диктатура не має права стерти пам’ять про героїв».

Сьогодні, 22 червня, в День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни, у приміщенні головпоштамту Кременчука відбулася подія, що поєднала філателію, історію та біль родинної пам’яті — спецпогашення конвертів, присвячених крюківським підпільникам. Але за церемонією — гірка правда про долю одного з героїв: розвідника Івана Зайцева, чия могила була знищена в радянські часи, а пам’ять досі не відновлена.

Про Івана Зайцева, розвідника Крюківської підпільної організації, детально розповіла Тамара Вібла, завідувачка Історико-культурного музею Кременчуцької гімназії №7.

Іван загинув у 1943 році під час операції з переривання ворожого зв’язку. Звідти його тіло вивезли містяни, і поховали, а потім урочисто перепоховали в Крюківському парку, біля центрального входу.

Однак у 1949 році, перед приїздом Йосипа Сталіна до Кременчука, могилу Зайцева та ще двох побратимів таємно розрівняли. На її місці встановили пам’ятник Сталіну, трохи далі — Леніна. Родину про це не повідомили.

«Коли була жива Клавдія Іванівна – мати Івана, я з нею ходила до парку, вона весь час показувала де захоронено сина.

Вона казала, що де зараз сучасний стадіон - це було кладовище фашистів. Вони лікувалися в будинку триповерховому, який трохи стоіть перед стадіоном. Це був шпиталь для німців. Кладовище було все в німецьких хрестах, а зараз це сучасний стадіон.

У парк вхід центральний так і був. Біля нього, пропустивши 7 метрів, вони поховали Івана Зайцева. Довгий час, ще у 80-х роках, коли Клавдія Іванівна ходила, то ми приходили до парку. Вона ставала на коліна, клала туди квіти, розмовляла з сином. Там росла дика яблуня…

У 1985 році активом району у Крюкові була поставлена чорна стела підпільникам. Ексгумації не було», — згадує пані Тамара.

Під час заходу виступив Сергій Сороколат, племінник Івана Зайцева і син Клавдії Іванівни. Він підтвердив: справжнього перепоховання не було.

«Ми зверталися багато разів, ще в часи СРСР. Нам відповідали — могилу перенесли. Але куди саме? Коли? Без нашого відома», — говорить Сергій Михайлович.

Він впевнений, що труна так і лежить в парку, тож і ім’я Івана Зайцева досі не вписане до меморіалу, який встановлено у Крюківському кладовищі, де згадуються підпільники.

«Сьогодні, коли знову точиться війна, ми не маємо права мовчати. Завдання покоління — дописати ці імена на пам’ятниках. Хоча б на тих, що вже стоять. Бо жодна диктатура не має права стерти пам’ять про героїв», — підкреслила Тамара Вібла.

Вона вимагатиме владу повернути ім’я героя на карту пам’яті міста і буде готувати відповідне звернення до міськради Кременчука з вимогою внести Івана Зайцева до офіційного меморіалу крюківських підпільників.

У Кременчуці вшанували героїв Крюкова: філателісти погасили конверти на честь місцевих підпільників

Олег Булашев

Полтавські