Джон Локк. Людина, яка винайшла здоровий глузд

09 липня 2025 р. 15:33

09 липня 2025 р. 15:33

Сьогодні у нас Джон Локк.

Не буду надимати щоки й стверджувати, що перед написанням цього тексту я проштудіював усі книги Локка. По-перше, це неправда. По-друге, це не потрібно. Принаймні для тих завдань, які я для себе ставлю. Знаєте чому? Тому що і мені, і більшості з вас багато думок Локка, як і багатьох інших мудреців давно минулих часів просто не цікаві. По-перше, вони не актуальні. По-друге, багаторазово й аргументовано визнані помилковими. А по-третє, мають вузькоспецифічний характер.

Як на мене, саме в цьому основна причина огидного викладання філософії в наших широтах. Вона зводиться виключно до «історії філософії» та перерахування ідей і думок філософів у хронологічному порядку і всіх підряд. Ось вам, наприклад, цікаво, відносив Локк колір чи форму до первинних якостей, чи до вторинних? Мені ні. Тому й навантажувати вас такою дурнею я не буду.

Я вважаю, що викладання філософії має концентруватися на розумінні світу, що нас оточує, та деяких понять, які ми вимовляємо щодня, але не завжди розуміємо їх справжнє значення. Таких як «свобода», «справедливість», «щастя», «політика», «мораль» і таке інше. І розповідати про те, як мислилися ці поняття в різні епохи й різними людьми — від античності до сьогоднішнього дня. Тоді це цікаво.

Повертаючись же до того, що «Локка не читав, але заявляю», скажу вам крамольну штуку. Я взагалі не рекомендую вивчати філософію за першоджерелами. Чому? Тому що часто це дуже складні тексти, вивчення яких потребує спеціальної підготовки. Швидше за все, ви нічого не зрозумієте. Або що ще гірше, зрозумієте невірно. Почніть з критики. Буде зрозуміліше. І якщо зацікавить, якщо захочете, як казав Михайло Сергійович, «углУбіть», тоді читайте. Але вже з певним розумінням на руках.

Що ще мене цікавить у філософії, то це відомості про те, як виникли ті ідеї, на яких ґрунтується сучасне суспільство і про які ми думаємо, що вони існували завжди. Найбанальніший приклад. Коли ми кажемо, що Мерседес створює ідеальні автомобілі, ми ніколи не згадуємо Платона. Хоча насправді мається на увазі те, що ці автомобілі найбільш близькі за своїми якостями до «вічної ідеї» автомобіля в платонівському сенсі цього слова.

У цьому відношенні Локк, якщо і не унікальний, то явно видатний мислитель. Тому сьогодні ви не почуєте нічого нового, крім того, що речі, які здаються нам такими природними, вперше придумав, осмислив або обґрунтував Джон Локк. Коротко зупинимося лише на найбільш значущих його прозріннях і відкриттях.

Локкові ми зобов’язані раптовим перетворенням праці з найнижчого й найбільш зневаженого заняття в діяльність, яка найбільш високо цінується. А знаєте чому так сталося? Тому що Локк відкрив, що саме праця, а не підкорення, насильство чи грабіж є джерелом власності. Ви не повірите, але до нього нікому в голову не спадало, що комусь на основі природного права може належати право власності на зароблене його працею майно.

Він обґрунтовував право набуття приватної власності через право власності на власне тіло. Тому що воно найприватніше з того, чим людина може «володіти». Наше тіло, руки, голова, за його словами, не «належать спільно людству», але дані кожному для його приватного вжитку. І тому «праця нашого тіла й творіння наших рук» визначає наше право власності на вироблені нами предмети. Поки олень вільно бігає, або яблуко висить на дереві, або земля лежить необроблена — це належить усім, тобто нікому. Але як тільки хтось вклав свою працю в те, щоб зробити це корисним, і тим самим «додав… щось понад те, що природа… створила», тоді це стає його власністю. На цій підставі він робить висновок, що, оскільки колоністи зробили більше для обробки американської землі, ніж корінне населення, то й земля належить їм по праву.

Так, практично миттєво, праця з прокляття перетворилася на предмет гордості й невід’ємне людське право. Ці ідеї стали аксіомами суспільних наук і досі визначають наше ставлення до праці. Але ще важливішим для розвитку суспільства виявилося твердження, що працюючи можна збагатитися. До нього така дурня нікому в голову не спадала. Багато хто спробував. У багатьох вийшло. А виграли від цього — приблизно всі.

На основі нового погляду на працю Локк обґрунтовував і трудову теорію вартості. Ми, зазвичай, співвідносимо її з Марксом, або, як мінімум з тим, хто вплинув на Маркса, Рікардо. Сперечатися немає сенсу, у її розробці вони були більш ґрунтовними й послідовними. Але думка про те, що вартість продукту має бути пропорційна кількості затраченої на нього праці, дещо раніше була висунута Локком.

Ще одним геніальним відкриттям Локка була ідея, що легітимність влади визначається не правителями, а постійною згодою керованих. Він же сформулював визначальний принцип лібералізму: правління правителів, а не особистостей. Тобто правитель — це функція. А ще, спростовуючи непохитний авторитет Платона, який вважав, що стабільність суспільства досягається відсутністю змін, він висунув ідею, що соціальна стабільність не потребує соціальної статики. Тобто суспільство швидше за все зберігатиме соціальну стабільність у безперервному процесі розвитку, ніж в умовах консервації.

На політичних поглядах Локка є сенс зупинитися докладніше. Засновник філософії лібералізму, про всяк випадок.

Зрозуміло, що основні політичні погляди Локка виникли не на порожньому місці. Мабуть, у світі ніколи не було людей, здатних досягти такого рівня абстракції, щоб міркувати про речі, навіть побічно не пов’язані зі світом, що їх оточує. Так от, за часів Локка виникло питання — а з якої, власне кажучи, радості люди підкоряються королям. Багато років вважалося, що право владарювати дано королям Богом. І вони, насправді, не просто «пацани з бугра», а справжнісінькі помазанники.

Але тут стався казус. Король Карл I затіяв з парламентом війну через податок і програв. І не просто програв на кшталт — мовляв, погарячкув, буває, обійдуся і без ваших грошей. Йому голову знесли. І нічого не сталося. Небеса не впали на землю, Господь не послав на голови вбивць смертні кари. Як так? При цьому програв король у війні, а за поняттями того часу, в битві перемагав не той, у кого спис довший і обладунки міцніші, а той, кому перемогу присуджує Бог на підставі того, на чиєму боці справедливість. І як це все розуміти? Чи то так, що цей конкретний король так накосячив, що Бог від нього відвернувся. Чи то так, що ніякого божественного права у правителів немає. І якщо так, то звідки взагалі взялася влада? І що ще важливіше, де знайти хоча б якісь обґрунтування для покори уряду. Гарне питання, правда?

Локк знайшов вихід у теорії суспільного договору. Не він її придумав. Про це ще стародавні греки щось розуміли. А в новий час її розробив і пропагував Гоббс. Теорія Локка в загальних рисах схожа на погляди Гоббса, але має одну суттєву відмінність. Про неї нижче.

Теорія суспільного договору загальновідома, тому дуже коротко. Раніше люди жили в «природному стані» й володіли «природними правами» — життя, свобода і, що характерно для Локка, право власності. Наприклад, Руссо вважав винахід приватної власності в цілому сумним дійством, яке повинно у багатьох життєвих бідах. Локк же, навпаки, вважав її благом, придуманим Богом для того, щоб плоди землі могли бути корисні людству. При захисті своїх природних прав, за Локком, людина нічим не обмежена й може навіть вбити того, хто на них зазіхнув. Це призводить до проблем. За термінологією Гоббса — «війні всіх проти всіх».

А щоб цієї війни уникнути, люди погоджуються на відмову від деяких своїх природних прав, обмеження свободи, зокрема, міняючи їх на гарантію дотримання й захисту інших прав — життя й власності. Тому основна причина, з якої люди вирішують покинути природний стан і об’єднатися в суспільства, — це «прагнення мирно й безпечно користуватися своєю власністю». Про це й укладають договір. І неважливо, це реальний договір чи правова абстракція.

І тут питання, договір між ким і ким. Гоббс, наприклад, вважав, що договір про передачу влади існував лише між громадянами. Потім вони запрошували правителя, який не був стороною угоди і тому користується необмеженою владою. У трактуванні Локка уряд якраз є учасником договору, і якщо він не виконуватиме свою частину угоди, то опір йому можна вважати законним. Тобто таким чином обґрунтовувалося право на повстання. Ці його слова майже дослівно увійшли в конституцію Сполучених Штатів. А авторитарну необмежену монархію він називав «французькою хворобою». Так само тоді називали сифіліс. І відстоював право народу на оцінку легітимності уряду.

Другий найважливіший принцип, найбільш чітко сформульований Локком, це принцип поділу влади. «Несправедливій і беззаконній силі, — каже він, — не можна протиставити нічого, крім такої ж сили». І тому різні гілки влади мають бути однаково сильними й незалежними одна від одної. Вперше ці ідеї знайшли практичне застосування знову ж таки в Конституції США, а сьогодні є обов’язковою умовою функціонування будь-якої демократичної держави.

Думаю, на цій оптимістичній ноті слід зупинитися. У другій частині поговоримо про внесок Локка в розвиток сучасної науки й теорії пізнання. Коротко торкнемося того, чому варто у нього повчитися багатьом нашим політикам, всіляким експертам та й простим фейсбучним хом’ячкам. Розповімо, чому Ньютона й Локка часто називали близнюками-пророками Просвітництва. Ну і, нарешті, поговоримо про те, чому вважається, що він винайшов здоровий глузд.

Коментарі, підписки на канал. Лайки щиро вітаються!

Полтавські