«Цей щоденник мав побачити світ»: у Кременчуці презентували книгу полеглого воїна Станіслава "Митця" Комара

13 липня 2025 р. 17:23

13 липня 2025 р. 17:23

Сьогодні у стінах філії № 2 Кременчуцької міської публічної бібліотеки відбулася зворушлива та надзвичайно важлива для міста й усієї України подія — презентація книги Станіслава Комара «Позивний «Митець»: щоденник солдата». Цей захід став не просто книжковою прем'єрою, а справжнім пам’ятником світлій пам’яті молодого українця, який поєднав у собі талант художника та відвагу воїна.

Станіслав Комар був архітектором за освітою, випускником факультету архітектури, будівництва та дизайну Державного університету «Київський авіаційний інститут». У 2021 році отримав диплом магістра, а вже за кілька років — у 2024-му — став солдатом 411-го окремого полку безпілотних авіаційних комплексів України «Яструби». 10 січня 2025 року, виконуючи бойове завдання в районі Андріївки на Донеччині, Станіслав загинув від мінно-вибухової травми. Йому було лише 25 років.

У книзі, що побачила світ завдяки старанням рідних, друзів, однокурсників та небайдужих людей, зібрані сторінки особистого щоденника Станіслава, його малюнки та замальовки, фотографії та навіть посилання на створені ним анімаційні роботи, яких, шкода, що небагато встиг зробити хлопець. У передмові мати захисника Вікторія Стасюк написала проникливі слова:

«Ця книга — щоденник мого сина…, який прожив дуже мало, лише 25 років, але зробив набагато більше, ніж дехто з нас… Він творив, докладав зусиль, щоб змінити цей світ на краще, хотів бути справжнім чоловіком, намагався зрозуміти, чому люди не можуть бути просто людьми, жити, кохати, без війн, страждань і болі…».

Під час презентації Вікторія Стасюк поділилася, що цей щоденник став не лише родинною пам’яттю, а справжнім культурним явищем.

«Ця книга вже потрапила в інші країни: в Португалію, Німеччину, Словаччину, Чехію, Польщу, а також багато міст України», — зазначила жінка.

Книга містить думки, спогади, численні замальовки та навіть цифрові малюнки, які створював Станіслав.

«Любив дуже малювати, брав олівці, а також брав з собою комп'ютер і графічний планшет. Тому в цій книзі також представлені малюнки, які він малював на графічному планшеті», — розповіла Вікторія.

Не бракує у щоденнику й теплих гумористичних історій.

«Він у цьому щоденнику дуже багато з гумором описує різних подій. От, наприклад, коли вони були на початковій Дніпропетровській області, він описує, як вони вчилися стріляти і випадково куля потрапила у суху траву і загорілося все. Потім вони тушили пожежу, потім викликали пожежників. А це їхній командир попросив, знаючи, що Стас добре малює, щоб Стас намалював йому отаку картинку на пам'ять (див нижче...)», — показує одну зі сторінок мати воїна.

Видання також збагачене великою кількістю фотографій, у тому числі тих, де Стас із друзями «ходив по Києву й малював різні пам’ятники архітектури», або де вони жартома називали свої виїзди «пікніками».

Мрії, які не встигли здійснитися

Вікторія Стасюк розповіла, що дідусь і бабуся Станіслава підтримуючи захоплення онука малюванням, подарували його графічний планшет, що став для хлопця справжнім інструментом втілення творчих задумів. Оскільки Стас добре володів англійською мовою, він самостійно пройшов онлайн-курси, щоб ще краще опанувати цифрову графіку. У книзі навіть згадується: якби не почалася війна, то в лютому 2022 року він мав би виступити на конкурсі графічного малюнку, де вже займав перше місце, і отримати ще один планшет як нагороду.

Ця книга справила глибоке враження на багатьох читачів, особливо на молодь. За словами Вікторії, молодший брат Станіслава, якому 21 рік і який зазвичай не читає книжок, після знайомства з цим щоденником щиро сказав, що він обов’язково має побачити світ. Саме завдяки підтримці однокурсників Стаса та небайдужих людей, які допомогли зібрати кошти, цей задум вдалося реалізувати.

Водночас родина розповіла, що це лише перше видання. Вже планують підготувати новий, ще повніший варіант, з більшою кількістю ілюстрацій, а також перекласти книжку португальською мовою. Її вже купують у Португалії, де навіть розмістили у музеї, а в Україні перша презентація відбулася у бібліотеці інституту НАУ в Києві — там, де навчався сам Станіслав.

«Позивний «Митець» — бо жив у світі фантазії»

Як розповідає Вікторія Стасюк, недаремно серед побратимів її сина називали «Митцем». Він справді жив у світі мистецтва й фантазії: захоплювався книжками жанру фентезі, постійно щось малював. Навіть під час навчання в НАУ, коли захищав диплом, створював яскраві ілюстрації для анімацій. Його перша робота в інституті — це був казковий замок, який одразу виказував його любов до вигаданих світів.

«І викладачі, вони завжди на нього дивилися трошки з посмішкою, тому що вони розуміли, що він, ну, митець, одним словом "художник". Тобто він живе у своєму якомусь світі», - згадує жінка.

«Хочу побути щитом для цих людей»

Серед записів у щоденнику Станіслава є особливо зворушливі рядки, які розкривають його справжні мотиви та велич серця. Він писав про те, що для нього було важливо стати захистом для інших — для своїх близьких, друзів, знайомих і навіть зовсім незнайомих людей. Він хотів бути тим, хто зможе вберегти їх від болю й страждань, щоб у світі стало менше зранених душ, а діти могли жити без страху і війни:

« Отож, я сповнений мотивації захищати цих людей, близьких, рідних, друзів, знайомих, незнайомих — всі мають право на життя. Тож я спробую побути щитом для цих людей, бо я можу, можу і хочу. Хочу, щоб було менше ранених душ як дарів...»

Пам’ять, що продовжує жити

У книзі про Станіслава є навіть QR-коди, за якими можна перейти на його Instagram, Facebook, подивитися анімації та відео на YouTube. Це дає змогу побачити ще більше з його творчості й відчути, яким він був насправді.

Зараз примірники книги зберігаються у бібліотеці на Соборній, де відбулася презентація. Її також можна придбати у «Роксолані», а один примірник мама Станіслава подарувала до 30-го ліцею, де він навчався.

Цей щоденник — надзвичайно щирий і глибокий. У ньому можна знайти багато гумору, світлих спостережень і водночас серйозних роздумів про життя та війну. Це ще одна важлива згадка про талановитих українців, які встигли залишити після себе багато тепла, навіть коли їхній земний шлях обірвався занадто рано.

Митець, що тримав зброю і пензель: щоденник кременчуцького Героя представили у столиці

Книга "Позивний «Митець»" розповсюджується світом: згадка про загиблого Героя вже в 25 примірниках

"Позивний «Митець»": малюнки, думки, відчуття та емоції закарбовані на сторінках у пам'ять про загиблого Захисника

Валерія Макряшина

Фото Ігоря Борисевича

Полтавські