За останній тиждень стало відомо про загибель 25 військових, життя яких були пов’язані з Полтавщиною

14 липня 2025 р. 08:06

14 липня 2025 р. 08:06

Упродовж останнього тижня офіційні джерела повідомили про втрату на війні проти російських окупантів ще 25 військових, чиї життя були пов’язані з Полтавською областю. Це Олександр Іванов, Олег Смірнов, Ярослав Богдан, Павло Новосьолов, Олександр Дебелий, Олександр Рудик, Микола Онищук, Степан Митофір, Богдан Манько, Андрій Романенко, Руслан Лебедин, Олександр Стріла, Анатолій Струць, Олексій Ситник, Андрій Батура, Ігор Колісник, Володимир Вааль, Руслан Зуй, Віктор Богатирьов, Денис Радченко, Олег Сморочинський, Володимир Славіковський, Сергій Внучко, Тарас Міщенко та Олександр Довженко.

За інформацією Піщанської сільської ради, 19 січня 2024 року під час стрілецького бою в районі міста Авдіївка Покровського району Донецької області зник безвісти солдат Іванов Олександр Олександрович . У 2025 році судом встановлено факт його загибелі саме цього дня.

Воїн народився 21 жовтня 1975 року в селі Піщане Кременчуцького району. У 2014 році був призваний на службу до лав Збройних сил України, проходив службу стрільцем у військовій частині А3021, демобілізований у 2015 році. З початком повномасштабного вторгнення знову став до строю — служив стрільцем-санітаром механізованого відділення 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка.

За інформацією Гребінківської міської ради, 28 грудня 2024 року в районі села Янтарне Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання загинув солдат Смірнов Олег Вікторович .

Воїн народився 7 січня 1986 року в місті Краснодон Луганської області, де закінчив 9 класів. Після школи переїхав до села Майорщина Гребінківської громади. У цивільному житті працював у сільському господарстві, займався фермерством, їздив на будівельні підробітки до Києва.

З початком повномасштабної війни Олег Смірнов став на захист України, боронив її незалежність і територіальну цілісність у складі Збройних сил України. Вірний військовій присязі, загинув у бою, проявивши стійкість і мужність.

У полеглого захисника залишилися мама, дружина та двоє дітей.

За інформацією Полтавської міської ради, 25 січня 2025 року в районі виконання бойового завдання в Донецькій області загинув Богдан Ярослав Павлович — солдат, стрілець-снайпер аеромобільного відділення.

Воїн народився 15 липня 1986 року. Проживав у Полтавській громаді. До повномасштабної війни працював у сфері вентиляції та кондиціонування. До лав Збройних сил України був мобілізований у листопаді 2024 року. Загинув під час виконання бойового завдання, коли ворожий артобстріл накрив групу при виході з позицій.

За інформацією Кременчуцького районного ТЦК та СП, 24 травня 2025 року під час бойового завдання в районі села Садки Сумської області загинув солдат Новосьолов Павло Сергійович .

Воїн народився 22 липня 1996 року в місті Краматорськ Донецької області. Навчався у Краматорській ЗОШ № 3, згодом закінчив місцевий машинобудівельний коледж. Працював на підприємствах рідного міста. Після початку повномасштабного вторгнення переїхав до Горішніх Плавнів, де працював у логістичній компанії.

У вересні 2024 року був мобілізований до лав Збройних сил України. Вірний присязі, виявивши стійкість і мужність, загинув у бою, боронячи українську землю.

Похований з військовими почестями на меморіалі «Їхні імена будуть жити вічно» у Горішніх Плавнях.

За інформацією Оржицької селищної ради, 27 травня 2025 року внаслідок ворожого танкового обстрілу на території Сумської області загинув солдат Дебелий Олександр Володимирович .

Воїн народився 3 червня 1992 року в селі Заріг Оржицької громади. Закінчив 9 класів Зарізької школи, згодом навчався у професійно-технічному училищі № 46 у селі Лазірки, а у 2016-2017 роках — у Кременчуцькому навчальному центрі № 69, де здобув професію електрозварювальника.

Життя Олександра було непростим: ще в дитинстві він залишився без батька, а у 25 років втратив матір. Попри життєві труднощі, самостійно вчився жити й працювати.

У 2024 році був мобілізований до лав Збройних сил України. До останнього подиху боронив Батьківщину від окупантів.

За інформацією Полтавської міської ради, 10 червня 2025 року в районі виконання бойового завдання в Донецькій області загинув Рудик Олександр Олександрович — лейтенант поліції, інспектор взводу роти штурмового батальйону Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють».

Воїн народився 13 січня 1995 року. Проживав у Полтаві. Навчався в НУ «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка». Захоплювався футболом, грав у складі юнацької команди «Ворскла», згодом — за команди «Ромни», «Решетилівка», «Базиль» та інших. Відомий як лідер команди і на полі, і в житті. Був відданим батьком і надійним товаришем.

Олександр Рудик героїчно загинув на фронті, захищаючи Батьківщину. У загиблого залишилися донька, рідні та близькі.

За інформацією Лубенської міської ради, 24 червня 2025 року внаслідок артилерійського обстрілу на Харківському напрямку загинув Онищук Микола Вікторович — солдат, водій-електрик відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів стрілецького батальйону.

Воїн народився 12 жовтня 1987 року у селі Жовтневе (нині — Покровське) Лубенської громади. Закінчив місцеву школу, здобув фах тракториста у Яреськівському професійно-технічному училищі. Після строкової служби працював охоронцем на Полтавському хлібозаводі та у фірмі «Явір-2000», згодом — у сільському господарстві на Херсонщині та за кордоном. Перед повномасштабною війною був механізатором у фермерському господарстві «Жовтневий Дар».

Миколу згадують як спокійну, чесну, добросовісну людину, яка любила рідну землю і риболовлю.

У полеглого захисника залишилися батьки та брат.

За інформацією Оржицької селищної ради, 28 червня 2025 року під час бойових дій на території Донецької області загинув Митофір Степан Іванович .

Воїн народився 28 грудня 1994 року у селі Вербляни Яворівського району Львівської області. У 2002 році разом із родиною переїхав на Полтавщину — в село Чевельча Оржицької громади. Того ж року пішов до першого класу Чевельчанської школи. Після закінчення 11 класів працював на місцевій молочно-товарній фермі.

До лав Збройних сил України був мобілізований у листопаді 2024 року. До останнього подиху хоробро боронив Україну.

Степана Митофіра згадують як добру, щиру, спокійну й безвідмовну людину, вірного товариша й гідного сина своєї землі.

У загиблого захисника залишилися мама, брат та двоє сестер.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 1 липня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі села Василівка Сумського району Сумської області загинув Манько Богдан Ігорович — сержант, оператор безпілотних літальних апаратів.

Воїн народився 29 січня 1988 року в місті Кременчук, де й проживав. Навчався у Кременчуцькій гімназії № 26, згодом здобув вищу освіту у Харківському національному університеті внутрішніх справ.

Став на захист Батьківщини у лютому 2022 року. До останнього подиху залишався вірним присязі, гідно захищаючи державний суверенітет і територіальну цілісність України. У загиблого захисника залишилися батьки.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 1 липня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі села Василівка Сумського району Сумської області загинув Романенко Андрій Михайлович — солдат, оператор безпілотних літальних апаратів.

Воїн народився 1 листопада 1976 року в місті Кременчук, де й проживав. Навчався у Кременчуцькій гімназії № 1, закінчив Вище професійне училище № 7, а згодом — Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського за спеціальністю юрист. Працював на КП «Кременчукводоканал».

У лютому 2022 року був мобілізований до лав Збройних сил України. До останнього подиху гідно виконував військовий обов’язок, захищаючи Україну. У загиблого захисника залишилися батьки та дві доньки.

За інформацією Гадяцької міської ради, 2 липня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі села Амбарне Куп’янського району Харківської області загинув солдат Лебедин Руслан Олександрович .

Воїн народився 15 листопада 1986 року. Проживав у місті Гадяч Миргородського району.

За інформацією Глобинської міської ради, 2 липня 2025 року під час виконання бойового завдання загинув Стріла Олександр Дмитрович — солдат, дешифрувальник відділення збору та обробки інформації другого взводу безпілотних авіаційних комплексів мотопіхотного батальйону.

Воїн народився 5 серпня 1998 року в селі Великі Кринки Глобинської громади. Навчався спочатку в Малокринківській загальноосвітній школі, а згодом — у Великокринківській ЗОШ. Після школи здобув професію зварювальника у Красногорівському професійно-технічному училищі. За фахом працював у будівельній бригаді, а згодом доля повела його до Львова, відкриваючи нові горизонти.

У травні 2023 року був мобілізований до лав Збройних сил України. Вірний присязі, самовіддано служив і героїчно загинув, захищаючи рідну землю.

Олександр Стріла назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів і побратимів як світла, віддана й мужня людина.

За інформацією Мачухівської сільської ради, 2 липня 2025 року у селі Широчани Криворізького району Дніпропетровської області помер Струць Анатолій Миколайович — старший солдат, кулеметник механізованої роти.

Воїн народився 21 січня 1985 року в селі Бородаївка Дніпропетровської області. У 2000 році закінчив 8 класів Правобережанської школи та переїхав до села Калашники Полтавського району, де проживали його бабуся і дідусь. Рано залишившись сиротою, самостійно став на трудовий шлях: працював інструментальником на заводі «Електромотор» у Полтаві, проходив строкову службу в армії, після чого повернувся до роботи. У 2011-2013 роках працював у рідному селі.

З перших днів повномасштабної війни Анатолій добровільно став на захист Батьківщини. У лютому 2023 року отримав мінно-вибухову травму голови, пройшов лікування й у жовтні 2024 року знову повернувся на фронт. Бойові побратими згадують його як щиру, добросердечну і завзяту людину, яка гідно йшла шляхом військової честі.

За інформацією Новосанжарської селищної ради, 5 липня 2025 року в лікарні імені Мечнікова у Дніпрі помер Колісник Ігор Миколайович — житель селища Нові Санжари, який напередодні отримав поранення під час виконання бойового завдання в Краматорському районі Донецької області.

За інформацією Великобагачанської селищної ради, 4 липня 2025 року у Дніпропетровській області під час виконання службових обов’язків помер Ситник Олексій Володимирович — лейтенант, заступник командира мінометної батареї з психологічної підтримки персоналу механізованого батальйону.

Воїн народився 2 лютого 1992 року в селі Байрак Великобагачанської громади. Навчався у Байрацькій школі, згодом — у Полтавському обласному ліцеї-інтернаті для обдарованих дітей із сільської місцевості імені Макаренка. У 2014 році закінчив Полтавський національний технічний університет за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія».

Працював у різних галузях, за рік до повномасштабного вторгнення повернувся до професії — спершу працював майстром на будівництві в Одесі, згодом у Києві.

26 лютого 2022 року вступив до лав Збройних сил України. Брав участь у бойових діях у багатьох гарячих точках сходу країни, проявивши рішучість, стійкість і відданість військовій справі.

За інформацією Сергіївської сільської ради, 5 липня 2025 року в лікарні міста Львів від важкої хвороби помер Батура Андрій Петрович — солдат, курсант навчального механізованого взводу навчальної роти.

Воїн народився 31 серпня 1984 року. Проживав в селі Розбишівка Сергіївської громади Миргородського району.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 6 липня 2025 року, захищаючи територіальну цілісність України, загинув Вааль Володимир Вікторович .

За інформацією Зіньківської міської ради, 7 липня 2025 року в районі села Юнаківка Сумської області під час виконання бойового завдання загинув солдат Зуй Руслан Анатолійович .

Воїн народився 23 грудня 1989 року в селі Загрунівка Зіньківської громади. Закінчив дев’ять класів місцевої школи, здобув загальну середню освіту у Воскобійницькій школі, згодом навчався у Полтавському професійно-технічному училищі. Працював водієм у СТОВ «Воскобійники».

Згодом разом із коханою переїхав до Полтави, де подружжя будувало плани на майбутнє.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 8 липня 2025 року у військовому госпіталі від отриманих бойових поранень помер старший солдат Богатирьов Віктор Миколайович .

Воїн народився 20 червня 1974 року. Проживав у місті Кременчук. Поранення, яке стало смертельним, отримав 1 липня 2025 року внаслідок удару ворожого FPV-дрона під час виконання бойового завдання поблизу села Рівне Покровського району Донецької області.

За інформацією Диканської селищної ради, 8 липня 2025 року відійшов у вічність Радченко Денис Анатолійович — водій стрілецької роти.

Воїн народився 19 травня 1991 року. Проживав у селищі Диканька. Став на захист Батьківщини у квітні 2022 року.

За інформацією Полтавської міської ради, 8 липня 2025 року внаслідок серцевої недостатності під час виконання службових обов’язків у Київській області помер Сморочинський Олег Леонідович — сержант, старший технік групи обслуговування радіоелектронного обладнання вертолітної ескадрильї.

Воїн народився 21 березня 1969 року. Проживав у Полтаві.

За інформацією Гребінківської міської ради, 10 липня 2025 року в лікарні від наслідків тяжкої хвороби, спричиненої пораненням на фронті, помер Славіковський Володимир Миколайович .

Воїн народився 6 жовтня 1972 року. У 1989 році закінчив Гребінківську середню школу № 1 і вступив до Лазірківського професійно-технічного училища, де здобув професію водія. Строкову службу проходив у лавах морського флоту. Після армії працював водієм у бурякорадгоспі «Гребінківський». Був відданим своїй справі, любив дороги та техніку.

У квітні 2023 року був мобілізований до лав Збройних сил України. Служив на передових позиціях. Отримав поранення, яке спричинило опік легень. П’ять діб Володимир терпів біль та чекав в окопі на допомогу.

У полеглого захисника залишилися дружина і син.

За інформацією Клубу особистих охоронців , 11 липня 2025 року на війні проти російських окупантів загинув Внучко Сергій Якович .

Воїн народився 31 травня 1977 року в селі Коновалівка Машівського району. Проживав у селі Михайлівка Полтавського району. До повномасштабного вторгнення працював інженером з видобутку та заступником начальника цеху ЦВНГ-3 «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта». Активно займався громадською діяльністю — у 2020 році був обраний депутатом Михайлівської сільської ради як самовисуванець.

З перших днів повномасштабної війни став на захист України. Був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, медаллю «Захиснику Вітчизни» та медаллю «За тяжкі бої». Побратими згадують Сергія як людину з гумором, світлою енергією й високою мотивацією.

У загиблого залишилися батьки, дружина і діти.

За інформацією Миргородської міської ради, 11 липня 2025 року внаслідок ворожого артилерійського обстрілу під час евакуації поранених на східному напрямку загинув молодший сержант Міщенко Тарас Анатолійович .

Воїн народився 12 липня 1979 року. Проживав у місті Миргород.

За інформацією Пирятинської міської ради, 12 липня 2025 року внаслідок тяжкої хвороби пішов із життя Довженко Олександр Васильович .

Воїн народився 16 серпня 1977. Проживав у місті Пирятин. Навчався у місцевій школі № 6. У лютому 2017 року уклав контракт на проходження військової служби. Служив на посадах механіка-водія-оператора, брав участь в Операції об’єднаних сил на сході України. З початком повномасштабного вторгнення боронив країну в найгарячіших точках бойових дій. Відзначався самовідданістю, гідністю та бойовим досвідом.

Олександра Довженка згадують як щирого товариша, людину великої душі й честі, яка залишила глибокий слід у серцях побратимів, друзів і земляків.

У загиблого захисника залишилися мама, сестра та син.

Імена, фото й біографії інших загиблих бійців, життя яких було пов’язане з Полтавською областю, можна переглянути тут .

«Полтавщина»

Полтавські