«За одну ніч захопили чотирьох «язиків». Історії командира загону ССО «Жендоса»

06 серпня 2025 р. 19:08

06 серпня 2025 р. 19:08

Вісім бійців полку «Рейнджер» утримували позиції три доби, знищивши загін корейців

Він із тих командирів, які пройшли за час війни всі етапи — від рядового санінструктора до командира загону Сил спеціальних операцій. В ексклюзивному інтерв’ю капітан із позивним «Жендос» розповів про нічні виходи «рейнджерів» із захопленням полонених, унікальну операцію під час протистояння з підрозділом КНДР і як FPV-дрони змінюють правила гри на фронті.

— Жендос. Звідки такий псевдо?

— З дитинства. Коли в 2015-му прийшли з хлопцями поповнювати 8-й полк спецпризначення, почали обирати позивні. У когось пішли в хід тваринки — вовки, собаки, я же вирішив нічого не вигадувати, а закріпити за собою у війську дворове прізвисько, власне, від мого імені — Женя.

— Як виглядало ваше рішення приєднатися до війська? Це був поступовий шлях чи якийсь конкретний поштовх?

— До лав ЗСУ я пристав у 2015 році, під час АТО. Та я би і раніше пішов, але мав позакривати всі питання із здобуттям освіти. Після юридичного чернігівського коледжу навчався в Луганському національному університеті імені Шевченка, отримав диплом за спеціальністю «психологія» і наступного дня після останнього екзамену поїхав у підрозділ. Контракт підписав у символічну дату — 1 вересня. Так би мовити, відкрив новий учбовий рік. Чому «вісімка»? Тут нічого дивного. З 1991 року я мешкав в Ізяславі на Хмельниччині, а в тих краях ця частина завжди була в авторитеті.

Зарахували на посаду санінструктора. Випереджаючи ваше наступне питання, одразу скажу: виключно хотів служити в бойовій групі, а там інших вакансій не було. Утім, за місяць мене перевели на посаду розвідника. У Силах спеціальних операцій — з моменту їх офіційного створення в 2016 році. За цей час пройшов усі, як то кажуть, щабелі: командир відділення, головний сержант роти, інструктор з розвідки, заступник командира групи, командир групи, начальник штабу загону, командир загону. У 6-й полк «Рейнджер» перейшов навесні минулого року, ледве не в перший день його формування.

— Якою є специфіка роботи вашого загону?

— Виконуємо ті завдання, які в класичному розумінні називають «спеціальними діями». Нас залучають там, де потрібно працювати швидко і результативно. Це можуть бути виходи в тил ворога, операції в лісосмугах, пошук і знищення ДРГ, робота на випередження, ретельно сплановані засідки.

Один з наших основних напрямків — нічна робота. Ми добре натреновані діяти в повній темряві. Вміємо орієнтуватися, рухатися тихо, злагоджено, використовуємо тепловізори, нічники — для нас це звична справа. Ну і дрони, звичайно, вони — наш незамінний атрибут..

Ще один важливий профіль — інженерія. Це і встановлення мінно-вибухових загороджень, і пророблення проходів, і робота з підривами. Часто виходимо безпосередньо на ворожі позиції. Щось на кшталт схеми «зайти, зробити справу й відійти». Або, якщо треба, і тримати позицію.

Полонені — це теж частина нашої роботи. Для того, щоб, як то кажуть, із перших уст отримати свіжу і точну інформацію…

— Розкажіть, будь ласка, про якийсь особливий випадок із тих, коли брали «язиків».

— Не так давно на одному з напрямків сталася знакова історія. У результаті наших активних дій піхотний підрозділ противника втратив цілісність і був розпорошений в лісосмузі та глибокому урочищі. Отримали задачу: аби мати актуальні дані на даній ділянці — захопити полоненого. Виконати таке завдання, враховуючи всі нюанси, можна було лише вночі. Адже район там надто складний. Якщо з тепловізором ще можна працювати, то з приладом нічного бачення це дуже проблематично. Раніше, бувало, одного-двох «язиків» звідти приводили, причому засвітла, а тут вдалося із темряви… чотирьох! Та ще й без пострілів та шуму.

Я координував дії бійців з КП, безпосередньо брали участь в операції чотири спецпризначенці на чолі з командиром роти на псевдо Пауль. Отримали координати по групі противника, задіяли для розвідки дрон на відстані 300 метрів, а згодом, проаналізувавши обстановку, оточили бліндаж. Спрацював елемент несподіванки: росіяни, усвідомивши ситуацію, вважали за краще здатися. За винятком одного. Почав безглуздо опиратися, там і залишився…

— У березні загін провів операцію, про яку згодом завдяки відео з безпілотника й натільних камер воїнів дізналася вся країна…

— Так, про такі історії приємно згадувати. Вісім наших бійців на броньованому Humvee висунулися в тил противника, за підтримки дронів FPV і «Дартс» вийшли на дистанцію прямого ураження та зайняли вигідні вогневі позиції в окопах. Уміло організувавши лінію оборони, мої хлопці утримували її упродовж трьох днів і в підсумку знищили 25 військових Північної Кореї.

— Резонансний епізод. Ось як про нього написали на офіційних каналах Сил спеціальних операцій: «Попри чисельну перевагу противника та ворожий артилерійський вогонь, воїни ССО довели перевагу якості над кількістю та не лишили цілому взводу КНДР шансів під час контакту».

— Точно. Вирахували алгоритми їхніх маршрутів, тому і вдень, і вночі за рахунок дистанційного мінування не давали корейцям спокою. Усі їхні спроби просунутися вперед ми зупиняли завдяки БПЛА на початковій стадії. Результати знищення нами ворога були підтверджені фото і відеозйомкою, на додачу ми ще й захопили документи, трофейні зброю і обладнання — генератори, тепловізори. Але найголовніше — обійшлися без втрат.

— Використання дронів під час бойової роботи зараз є ледве не ключовим фактором…

— Одним із найважливіших! Зокрема, з тими ж «Дартс» вітчизняного виробництва наші групи в районі держкордону працюють регулярно. Вони здійснюють не лише точкові атаки на ворожу техніку, а й системну роботу по виявленню й ураженню складів боєприпасів, артилерійських позицій і навіть танків. Часто ці дрони дозволяють нам діяти на глибину до 50 км від лінії фронту, що раніше було майже неможливо без залучення авіації.

До того ж наші оператори навчилися працювати в надскладних умовах — під засобами РЕБ, в умовах обмеженої видимості, вночі. Словом, безпілотники сьогодні — незамінний елемент сучасної війни.

— Не сумніваюсь, у вашому підрозділі служать справжні універсали. Хтось перейшов з іншого роду військ, когось залучили із числа мобілізованих. З кого легше зліпити «рейнджера»?

— Про універсалів — це ви вірно помітили. Бо оператори груп ССО, на моє переконання, мають уміти на полі бою практично все: їздити на будь-якій техніці, стріляти з будь-якої зброї, знати тактичну медицину на рівні надання оперативної допомоги, налагодити систему зв’язку, володіти базовими інженерними навичками. Ну і при цьому мати розуміння взаємодії, командної роботи.

А щодо того, з кого легше зліпити спецпризначенця, то я би сказав так: з бійця віком до 25 років. Він як пластилін, слухає уважніше, швидше розвивається за старших колег, має кращу реакцію.

— І, напевно, фізичну підготовку?

— Звісно. Це ж не просто формальність. Якщо в тебе зайва вага, слабка спина чи коліна, то після кількох кілометрів марш-кидка ти просто зламаєшся. Особливо під навантаженням — з броніком, рюкзаком, зброєю. А далі що? Підрозділ має тебе тягнути чи чекати? Це ризик для всієї групи.

Але при цьому я проти того, щоб усіх однаково затискати в один норматив. У кожного — своя спеціалізація. Якщо оператор ССО має умовно пробігти 3 км за 12 хвилин — це окей. Але якщо ти, наприклад, водій хамера або оператор FPV-дрона, то твоя ключова задача — інша: швидко і точно доставити або вразити. І якщо ти пробігаєш ті ж 3 км не за 12, а за 13–14 хвилин, я з цього трагедії не робитиму.

Вважаю, базовий рівень витривалості має бути в усіх. Бо це військо, це про навантаження і стрес. Але вимоги мають бути розумні й адаптовані до функціональних обов’язків.

— Як ваші підлеглі відпочивають після завдань? Є можливість, скажімо, у футбол пограти?

— Ніхто не забороняє бійцям у вільний час займатися спортом у пункті постійної дислокації. І умови для цього є. Але повірте, уже наступного дня після повернення з району самі хлопці рвуться на полігон. Стрільба для них, як, до речі, і для мене, і є своєрідним відновленням. Боєць мусить мати добру стрілецьку практику і постійно розвиватися.

— Між іншим, якій зброї особисто ви віддаєте перевагу?

— Автомату АКС-74. Я з ним сім років воюю, ніколи не підводив. Як і гранатомет ГП-25, з яким працював у групі. Так, останнім часом технічне оснащення розвивається і набув неабиякої популярності той же автоматичний карабін DDM. Але бувають свої нюанси, враховуючи різницю в калібрах— приміром, 5,45 та 5,56 мм. З першим щодо забезпечення простіше. А коли йдеш на завдання, маєш чітко знати, який в тебе ресурс боєкомплекту. Пригадую історію в іншому підрозділі, коли під час бойової роботи закінчилися набої. Добре, що хлопці захопили у ворога трофейну зброю з БК, їх і пустили в хід.

— Жендосе, що для вас значить ССО — у трьох словах можете акумулювати?

— Сім’я, чесність і надійність. На мою думку, це три речі, на яких усе тримається. Сім’я — бо в підрозділі ти з хлопцями 24/7. Не тільки на бойових, а й у найважчі моменти — коли є поранення, втрати, коли треба мовчки підставити плече. Чесність — перед собою, побратимами і справою. Надійність — це коли знаєш на завданні, що твоя група — єдиний механізм. І що кожна деталь у ньому — професіонал, який зробить свою частину роботи з максимальною віддачею.

Якщо для когось такі чесности — не порожній звук, і він хоче і, головне, має можливості приєднатися до нашої команди — ласкаво просимо! Двері завжди відкриті.

Олена ПИРОЖЕНКО

Хочеш стати частиною елітних підрозділів ЗСУ, хочеш служити в 6-му окремому полку «Рейнджер» – звертайся до «ССО Рекрутинг»!

ССО Рекрутинг

• сайт
• facebook
• instagram
• telegram канал

Телефон: 0800357174

Адреси офісів ССО Рекрутинг:

• Київ, Оболонська набережна, 7, корпус 1.
• Хмельницький, вул. Соборна, 16. ЦНАП.
• Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 53/35

Полтавські