«Був вовченям, а став вовком»: Кременчук прощається з воїном-азовцем Вадімом Бахмутенком

02 вересня 2025 р. 14:19

02 вересня 2025 р. 14:19

Сиротами залишилися троє дітей — усі дівчатка. Мати втратила сина.

Сьогодні у Кременчуці — жалоба. Біля міського палацу культури майорять прапори «Азову», державний прапор на будівлі приспущено. Місто прощається із Захисником, мужнім воїном Вадімом Бахмутенком , який 20 серпня 2025 року героїчно загинув, обороняючи територіальну цілісність України під час агресії російської федерації.

Вірний син, люблячий чоловік і батько, випускник Кременчуцької гімназії №9 та ВПУ №7, відданий захисник Батьківщини…

Містяни ставали на коліна, зустрічаючи труну із загиблим. Віддати шану приїхали побратими — ті, з ким Вадім відстоював зі зброєю в руках незалежність нашої країни.

Друг «Мажор», який знав «Вадоса» з 2022 року, згадує:

«Разом потрапили з піхоти в танковий батальйон, були поруч. Чуйний. Але ніколи не лякався виконувати завдання. Це герой, який віддав своє життя за нашу Батьківщину. Пишаюсь, що був поруч із ним цей шлях і дуже жалкую, що він короткий. Незважаючи на те, що він був доброю людиною, він був принциповим, міцним, з характером. Всі якості, які потрібні для воїна. Витривалий».

У жалобі родина. Сиротами залишилися троє дітей — усі дівчатка. Мати втратила сина.

Тітка загиблого Тетяна говорить:

«Дуже велике горе прийшло у нашу сім’ю. Загинув справжній воїн, Герой, Бахмутенко Вадім Павлович. Дуже велика скорбота і біль на душі. Ми сьогодні проводжаємо його в останню путь. Поруч зі мною його брати Толик, Антон, Віталій».

Брат Анатолій ( на фото крайній зліва ) зазначає, що шлях воїна Вадім розпочав ще у 2015 році, коли добровольцем пішов на фронт і пройшов АТО:

«10 років і один місяць він, патріот нашої країни, стояв на захисті України. Він любив її до останньої краплі своєї крові і віддав життя за це».

Рідні згадують його дитинство:

«Він був золотою дитиною. Тихий, скромний, але замкнутий. Завжди був у собі. Був вовченям, а став справжнім вовком».

Брат Анатолій додає:

«Вадім навчався в ліцеї №6, гімназії №9, а згодом у Вищому професійному училищі №7. У цивільному житті навіть не встиг вибудувати кар’єру. Він працював завжди на війні. Якщо врахувати, що йому було 32 роки і понад десять років він воював, то ви ж зрозумієте, що він був професійним військовим. Коли розпочалась війна у 2014 році, він казав, що не може сидіти, склавши руки. У нього тоді вже була маленька дочка Злата, але він сказав: “Я маю захищати свою землю і свою сім’ю, свою дитину”».

Відспівували загиблого Героя у Свято-Миколаївському соборі. Вічний спокій Вадім Бахмутенко знайшов у Меморіалі Захисників і Захисниць України на Свіштовському кладовищі.

Вадім Бахмутенко залишив по собі не лише військову звитягу, а й світлу пам’ять у серцях рідних, побратимів та земляків.

Його шлях — приклад справжньої відданості Україні. Його ім’я житиме у спогадах тих, хто знав його особисто, і тих, хто вшановуватиме кожного Героя, віддавшого життя за свободу.
Світла пам'ять Захиснику України.

Олена Ліпошко

фото Микити Ліцкевича

Полтавські