"27 років. Назавжди. Перерваний шлях дійсно потужної людини": у стінах Кременчуцької гуманітарно-технологічної академії вшанували пам'ять про Івана Аверіна

26 вересня 2025 р. 23:13

26 вересня 2025 р. 23:13

Вічна пам'ять нашому Захиснику.

Сьогодні у Кременчуцькій гуманітарно-технологічній академії відбувся захід-присвята пам'яті випускника ліцею 2015 року та коледжу 2017 року Івана Аверіна. Його життєвий шлях був коротким, але дуб, одного разу посаджений ним, став для всіх символом його життя - доброго, сильного, незламного.

Іван Аверін народився 31 січня 1997 року в Полтаві. У дитинстві він був світлою, життєрадісною дитиною, яку впізнавали за щирим сміхом ще здалеку. Хлопчик дуже любив веселі ігри на вулиці, де кожна калюжа ставала морем, гілочка - чарівною палицею. І саме це дитяче світло він проніс скрізь роки, щоб зрештою поділитися ним з іншими.

Іван дуже любив дітей. Його часто залишали доглядати за своїми молодшими братами і сестрами і він робив це з великою відповідальністю і ніжністю. Для малечі він був не лише старшим братом, а й справжнім другом. І це вміння дарувати тепло і увагу залишилось довго у його житті. Його дитинство було щасливим, тому що він умів бачити красу у простому.

"Я був класним керівником Івана під час його навчання в ліцеї. Він любив вчитися і ступив за профіль інформаційних технологій, адже зростав у родині педагогів інформатики. Добрий, чуйний, щирий, самостійний, надійний. Цей ряд позитивних прикметників можна було продовжувати і продовжувати.

Я у зв'язку з ним завжди згадую, коли був конкурс пародій у ліцеї, у нашій групі були такі труднощі, не могли нічого вигадати, а він каже: "Не хвилюйтеся, я все зроблю". Ми запропонували допомогу, а він каже: "Ні, не треба, все буде нормально, буде Майкл Джексон".

І цей танець Вані у стилі Майкла Джексона, він викликав такий фурор, і він по-новому розкрився, бо до цього я і не знав, що він так вміє", - пригадує викладач.

Пам'ять про Івана збережеться не тільки за сльозами на очах, але й з посмішками.

"Для мене Ваня був не тільки однокласником і одногрупником. Він для мене був кращим другом, бо наш шлях продовжився після ліцею. Ми з них провели дуже гарні часи і роки в Полтаві, в місці його народження, там де я навчався. Його почуття гумору, його сміх, його слова назавжди запам'ятались в наших спогадах", - ділиться чоловік.

Шлях Івана Аверіна тісно переплітався зі спортом. Бокс, настільний теніс, велосипед - всім цим він здобув непохитний дух, який передався вже далі на фронті.

"За його спритність і вміння виконувати різні елементи на перекладенні він отримав свій позивний "Лемур" маленький, спритний. Іван уособлював цю тварину. Потім вже ця тваринка став прикладом мужності. Того, хто пройде в будь-якій ситуації, які б вони не були", - ділиться друг Івана.

У 2017 році Іван вступив до Національного педагогічного університету ім. Драгоманова. До листопада 2024 року був частиною команди інформатики. Працював баристою в Києві. Іван умів приготувати її так, щоб кожна чашка ставала не просто напоєм, а маленькою розмовою, лагідним дотиком до серця.

Іван був призваний на військову службу по мобілізації, Голосіївським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки в Києві. Після навчання він приєднався до 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Проходив службу на посаді номера обслуги станкового гранатомета. Відданий військовій присязі на вірність українському народу загинув в районі виконання завдань за призначенням в Донецькій області.

"Ось таку династію, яка зародилася в родині, перервала кривава війна. Адже Іван прийшов до нас на навчання, на профіль IT, за прикладом свого старшого брата Андрія, який навчався і завершив у нас навчання в 2009 році. А дорога Андрія і потім Івана пролягла сюди завдяки їхньому дідусеві, сьогодні присутньому тут разом з нами.  Середнє та старше покоління освітян Полтавщини, і не тільки, добре знає і шанує Дмитренка Івана Івановича, який відроджував інформатику.

Іван запам'ятався сором'язливим, і водночас дуже вдумливим, тямущим і, як всі юнаки, веселий, схильний до жартів. Таке поєднання, що він добре опановував програмування і мріяв стати програмістом. І все в нього дуже добре в ліцеї виходило.

27 років. Назавжди. Перерваний шлях дійсно потужної молодої людини. Перерване життя, плани, мрії. Але сьогодні, як ми характеризували Ваню, то всім нам зрозуміло, що він був світлим. І шлях його в нашому закладі по життю світлий. І я вірю, що сьогодні для багатьох із присутніх тут він дійсно може стати примірником у великих випробуваннях, у якісь темні періоди в житті і пройти цим світлим шляхом маючи Івана, можливо, як приклад. Він того вартий.

Пам'ятаємо ж Івана Аверіна, пам'ятаємо всіх, хто стали птахами на нашій інсталяції та в кожному закладі, в кожній родині, ті, хто віддав своє життя за те, щоб ми сьогодні зібралися і були тут, жили і раділи.

І Україна щоб жила, бо за неї було заплачено і платиться наразі, на жаль, дуже висока ціна. Світла пам'ять і вдячність нашому Герою!" - підсумувала директорка Кременчуцької гуманітарно-технологічної академії Леся Крупіна.

На пам'ять про Івана Аверіна, його мужність та силу, в межах академії було висаджено дуб.

Пам'ять про нього назавжди залишиться в серцях усіх, хто його знав. Він був справжнім Героєм, відданим своїй країні та людям.

Нагадаємо, «Його життєва доба рано обірвалася…»: у Кременчуцькій гуманітарно-технологічній академії вшанували Павла Черниша та висадили клен на його честь

Диктант про весну і дерево пам’яті: у стінах Кременчуцької гуманітарно-технологічної академії вшанували пам'ять про Владислава Довбиша

Дарина Убийкінь

Фото авторки

Полтавські