Кременчуцька бібліотека: 300 тисяч книг, кіт Рудик та два століття шляху

28 вересня 2025 р. 11:23

28 вересня 2025 р. 11:23

За сторінками книг – історія цілого міста.

Сучасна бібліотечна система Кременчука – це цікавий всесвіт, навколо якого гуртуються містяни. У міських філіях регулярно проходять різноманітні виставки – тематичні або присвячені визначним датам. Для дітей і дорослих влаштовують кінопокази з подальшим обговоренням, майстер-класи, зустрічі з цікавими людьми та митцями пера. Важко навіть перелічити все, що сьогодні пропонує комунальне підприємство «Кременчуцька міська публічна бібліотека». Згадаємо й про прямі її функції. В останні роки бібліотечні фонди поповнюються новими книжковими виданнями. Книги купують за кошти міського бюджету, отримують від благодійників або виграють у грантових проєктах, які ініціюють працівники Центральної бібліотечної системи. З нагоди Всеукраїнського дня бібліотек, яке щорічно відзначають 30 вересня, пропонуємо зануритися в історію та згадати сьогодення книжкового простору.

Початок та кінець

Перші відомості про бібліотеку, а точніше про бібліотечну справу в Кременчуці, датуються кінцем XVIII століття. Це пов’язано з одним із фаворитів російської цариці Катерини ІІ – князем Григорієм Потьомкіним, при якому ініціювали відкриття «присутствених місць» та типографії. Він залишив у місті особисту бібліотеку, яка зберігалася в одній із двох кам’яних веж цих «присутствених місць». Але так само несподівано, як з’явилася ця бібліотека, вона й зникла. Ще за життя Потьомкіна частину книг передали до Миколаєва, іншу – до Єлисаветграда (нині Кропивницький). А «остатки первоначального собрания» взагалі вивезли до Росії.

З миру – по нитці

Наприкінці XIX століття в губернських містах України почали відкривати публічні бібліотеки. І хоча Кременчук був повітовим містом, він теж потрапив до їхнього числа. Ідея створення виникла в інтелігенції ще в 1859 році, хоча тоді у місті не було навіть власної книжкової лавки. Коштів на бібліотеку ні держава, ні міська влада не виділили. Тому троє кременчужан – І.Поляков, П.Стронін та Г.Ємельянов – вирішили пожертвувати свої газети, журнали й книги для громадської бібліотеки. Згодом до них приєдналися ще 13 осіб.

У 1888 році у нашому місті відкрили Кременчуцьку громадську міську публічну бібліотеку з кабінетом для читання. Вона розташувалася на розі Катерининської (зараз це вул. Соборна) та Херсонської (зараз вул. Лейтенанта Покладова) вулиць. У наступні п’ять років у місті з’явилося багато бібліотек, які утримували приватні особи.

У 1907 році міський бібліотечний фонд був переважно російськомовним. Серед україномовних джерел – «Кобзар» та твори Івана Нечуя-Левицького.

Книги у вирі буремних подій

Після 1917 року націоналізовані приватні книгозбірні передали до міської бібліотеки. Робітники відвідували її часто, однак бракувало газет та журналів. У читальному залі було гамірно, що заважало працювати.

Велику допомогу в упорядкуванні бібліотечного фонду надала Єврейська громада. Перед Другою світовою війною у Кременчуці навіть діяв бібліотечний технікум та бібліотечна школа з трирічним терміном навчання.

За спогадами містян, у роки Другої світової війни бібліотека продовжувала працювати. У 1941 році розпочали впорядковувати книги, що залишилися. Цілу зиму в приміщенні колишнього книжкового магазину кипіла робота. У липні 1942 року на базі зібраної літератури відкрили українську читальню, що мала понад 10 тисяч екземплярів.

Під час відступу окупантів будівля залишилася неушкодженою, але основну частину фонду втратили.

10 лютого 1944 року бібліотека відновила роботу. Тоді вона разом із типографією розміщувалася в невеликому приміщенні на вул. Парковій (зараз вул. 29 Вересня). Молоді дівчата-бібліотекарки ходили від будинку до будинку, закликаючи містян поповнювати бібліотечний фонд. У післявоєнні роки адреса книгозбірні кілька разів змінювалася.

Попереду всіх

У 1957 році ухвалили рішення розмістити бібліотеку в середмісті – у будинку для працівників заводу дорожніх машин (нині вул. Соборна, 21/42). У 1969 році міська бібліотека набула статусу центральної й стала методичним центром для 125 бібліотек міста. На початку 80-х навіть була перспектива отримати окремий триповерховий корпус за спеціальним проєктом у центрі міста. Але все закінчилося лише додатковим приміщенням на теперішній вулиці Європейській. У 90-ті роки Кременчуцька Центральна міська бібліотека стала однією з перших в Україні, хто запровадив платні послуги, що дало позитивний ефект. Уже в 1993 році придбали перший комп’ютер. Згодом відвідуваність дещо знизилася, проте активізувалася методична робота. Багато кременчужан пам’ятають акцію «Подаруй бібліотеці книгу», в межах якої у 2004 році було подаровано майже 21 тисячу примірників.

Виклики сучасності

За 10 років до Всесвітнього дня бібліотек у Кременчуці провели першу в Україні акцію «Читаючий тролейбус». Пандемія коронавірусу стала поштовхом до переходу у віртуальні простори. Найпопулярнішими каналами взаємодії з читачами стали соціальні мережі.

У 2022 році відбулася реорганізація, і нині Центральна міська бібліотека – це головна книгозбірня Кременчука. Вона налічує понад 300 тисяч книжкових фондів, більше ніж пів мільйона електронних записів та 22 тисячі читачів. Тут є доступ не лише до книжок, а й до інтернету. Також бібліотека пропонує нові креативні форми роботи – скайп-консультації, навчальні курси, тренінги.

П’ять цікавих фактів про бібліотеки Кременчука

Бібліотека-філія №1 ім. Івана Приходька – найстаріша в місті та єдина, що носить ім’я видатного земляка. Відкрилася у 1951 році в напівзруйнованому історичному будинку Чуркіна. Спершу займала лише 9 кв. м, а через 4 роки переїхала у приміщення на вул. Івана Приходька, де розташована й досі.

Бібліотека м. Горішні Плавні заснована 1 вересня 1967 року, як бібліотека для дорослих відділу культури Кременчука. Лише в 1988 році рішенням міськради створили Комсомольську Центральну бібліотечну систему. Того ж року вона отримала спеціально спроєктовану будівлю.

Найстарішою бібліотекою навчального закладу вважається бібліотека Кременчуцького фахового коледжу транспортної інфраструктури, що існує з 1878 року. У її фондах зберігаються унікальні видання, зокрема «Журнал елементарної математики» 1885 року.

Бібліотека Кременчуцького національного університету ім. М.Остроградського пройшла довгий шлях разом із навчальним закладом – від книгозбірні трирічних педагогічних курсів 1921 року до сучасної університетської бібліотеки з фондом наукових видань та понад 10 тис. 880 читачами. Зараз бібліотека має фонд видань науковців університету. Кількість читачів - 10 тис. 880.

Цікаво, що одним із найвідоміших «мешканців» бібліотеки для дорослих на вул. Соборній є кіт на ім’я Рудий Панька. Містяни лагідно кличуть його Рудиком або Дусею. Кіт має незалежний характер та не завжди дозволяє себе гладити. На ошийнику є номер телефону, за яким його можна повернути у разі потреби.

Для підготовки статті використані матеріали книги «Історія бібліотечної справи Кременчука» за редакцією Тетяни Майдак. Книга дає можливість ознайомитися з історією становлення і розвитку бібліотечної системи у Кременчуці. Але бібліотека – це не лише сухий список видань та приміщень, а й люди, які є невід’ємною частиною. У виданні є різноманітні цікаві відомості про працівників різних періодів. Утім, на жаль, формат публікації не дозволив торкнутися цієї теми.

Наша редакція вітає бібліотекарів із професійним святом та бажаємо їм, щоб кожен день приходили нові читачі та черпали знання в ваших стінах. Нехай полиці заповнять нові книги, а бібліотека буде тим місцем, куди хочеться прийти, де завжди цікаво і захоплююче!

Нагадаємо, депутати вимагають розібратися у проблемах з освітленням у філіях бібліотеки .

Старими-новими вулицями міста: кременчужан кличуть на віртуальну тролейбусну подорож .

Чи читають маленькі кременчужани та яких книжок не знайти в бібліотеці .

Олена Ліпошко

Фото авторки

Полтавські