Пасічники гостинно запрошують на День села

09 жовтня 2025 р. 13:59

09 жовтня 2025 р. 13:59

Вже цієї суботи, 11 жовтня, Пасічники відзначатимуть День села. Робитимуть це по-особливому, зважаючи на реалії великої війни. Тож зустріч односельців, яких життя розкидало по світах, буде ще й доброчинною — у Пасічниках збиратимуть кошти на підтримку наших захисників на фронті. Звісно ж, заплановані й розваги для малечі, а ще — частування для гостей. Цієї суботи у Пасічниках пригощатимуть коронним капусняком від Максима Горобця — наваристим, смачним, із отим самим димком і смаком якщо не дитинства, то мирного «до».

До слова, Максим ще й один із головних організаторів суботнього свята. Нагадаємо, що з початку повномасштабного вторгнення він активно волонтерив і організував у Пасічниках справжній кулінарний батальйон, що готував смачне захисникам на передову. Потім сам став до лав Збройних сил України — наше видання неодноразово спілкувалося з Максимом, аби з перших вуст почути й розказати про реалії бойових буднів. Наразі наш земляк демобілізувався і повернувся додому і знову взявся до волонтерства. «Решетилівщина» скористалася нагодою, аби поговорити і про підготовку до благодійного заходу, і про нинішню волонтерську діяльність Максима.

— Максиме, у соцмережах ви зараз активно розміщуєте оголошення і шукаєте житло для ВПО. Це новий напрям волонтерства і чим ще зараз займаєтеся вдома?

Максим Горобець. Займаємося розселенням переселенців по будинках-пустках, шукаємо житло для тих, хто втікає від війни. Майже ріелтор, але на громадських засадах. Ще влаштувався на роботу у наш сільський клуб завідувачем. Його цього року буквально підняли з руїн завдяки підтримці Решетилівської міської ради, спонсорам, небайдужим людям та односельцям. З 18 червня по 17 вересня ми провели повний косметичний ремонт будівлі.

— Звернула увагу, що ви створили у Фейсбукові групу «Житло для ВПО», яка зараз активно розвивається.

М. Г. Я її створював для забезпечення житлом мешканців Донецької, Херсонської, Харківської і Запорізької областей і Сумської. Чесно, не думав, що в цій групі буде стільки підписників. Їх уже майже 5 тисяч — і це буквально за декілька місяців. Можу із певністю сказати, що завдяки цій групі, зв’язкам і міській раді, яка дає мій номер телефону і переселенці можуть телефонувати о будь-якій порі доби, я вже забезпечив більше 200 сімей житлом у нашій області. Переважно йдеться про житло у сільській місцевості. Будинки не завжди зі зручностями, як шукають люди, але ті, хто втікає від війни, від безвиході, у складній ситуації, втративши все майно у рідному краї, погоджуються й на такі умови.

— Це житло не тільки у Решетилівській громаді?

М. Г. Так, шукаю житло у тих районах, які знаю, де є зв’язки. Це переважно колишній Новосанжарський, Кобеляцький, Козельщанський, Кременчуцький, Миргородський — ближні райони до Решетилівської громади. Також співпрацюємо зі старостами нашої громади, виконкомом міської ради, з волонтерами підтримую зв’язки. Ми продовжуємо співпрацю, підтримуємо один одного. Не завжди в матеріальному плані маємо таку нагоду допомогти, але тримаємося гурту…

— І охоче долучаєтеся до доброчинних ініціатив та благодійних заходів у інших старостатах громади. Готуєте домашні страви на вогні на таких ярмарках?

М. Г. Так, почали сезон на благодійних ярмарках у селах громади у травні. Для прикладу, виручені кошти від продажу капусняку у Михнівці направили на підтримку захисників із цього села. Готували у М’якеньківці, у Потічку, у Пащенках, Шевченковому, Малому Бакаї. 11 жовтня відроджуємо традицію у нас. Бо люди в останнє такі заходи організовували ще у 2022-23 роках. І маю надію, що закриття сезону буде у Лимані Першому 18 жовтня. Там теж буде благодійний захід. В основному середня сума від продажу страв становить 8 тисяч гривень. Ми продавали по 30 гривень порцію. А ще брали участь у благодійному ярмарку в новоселівському дитячому садочку «Соняшник». Там теж готували частування.

— Де берете продукти для страв? Тому що приготувати і продати — це одна історія. А от із чого благодійний капусняк готувати?

М. Г. Не конкретизуватиму по селах, але переважно продукти приносять місцеві мешканці, долучаються завклуби — і власними коштами, і продуктами. Були випадки, коли місцеві фермерські господарства фінансували приготування страв. У Пасічниках організовуємо все силами людей. Овочі є на городі в кожного, корова, щоправда, лише одна на село — у мене, то сметану на капусняк і на картоплю буду власну давати. Не завжди бувають спонсорські кошти, тож часто за власні гроші купуємо на такі ярмарки і одноразовий посуд, і серветки, і спеції, рукавички. Стараємося, щоб попри війну сервіс був на вищому рівні. Звісно ж, прагнемо наторгувати якомога більше, бо зараз йде холодний сезон — і ротавірус ходить, і ГРВІ, потрібно закуповувати противірусні препарати. Після благодійних торгів кошти передаємо або волонтерам, або ж залишаються у старости і порівну розподіляються на потреби земляків військовослужбовців. Або ж, як ми переважно й робили, усі кошти після Дня села витрачу на оптову закупівлю протизастудних ліків і порівну розділю медикаменти серед волонтерів, які зараз діють на території Решетилівської ТГ. Тобто кожному потроху, щоб ніхто не ображався.

— А повернемося до питання ремонту будинку культури. Як давно будівля бачила ремонт до того?

М. Г. Востаннє його ремонтували ще у 2012 році. Але через відсутність опалення стіни почали руйнуватися. Були такі ділянки, що доводилося буквально з нуля все робити. Було складно, руки опускалися. Та завдяки підтримці команди таки вдалося довести до ладу й завершити ремонт.

Власне, я був ініціатором ремонту. Спочатку виклав оголошення в нашу сільську групу про необхідність збору коштів на закупівлю будівельних матеріалів. Потім подав заявку на МБК, звернувся за допомогою до Решетилівської міської ради, міського голови Оксани Дядюнової нашого старости Віталія Мищенка. Місцеві жителі донатили, трішки допомогли фермери. Більше 10 років у сільській раді лежав шиферний паркан, його ніхто не використовував, а тут пішов у діло.

Скажу так, що з моменту влаштування на роботу я ще жодної зарплати не бачив — з червня і до вересня все пішло на ремонт. Більше 10 тисяч гривень задонатили місцеві жителі. Міська рада допомогла із встановленням металопластикового вікна, закупівлею фарби та інших будматеріалів. Місцеві жителі не так активно долучалися, але 12 чоловік постійно приходили і допомагали з роботами. Переважно це дорослі, люди пенсійного та передпенсійного віку. Працювали із середи по неділю.

— Ярмарок проводитимете у будинку культури чи просто неба?

М. Г. Будемо дивитися по погоді. Звичайно, що коли буде прохолодно і дощитиме, ярмарок проходитиме у будівлі, а якщо пощастить із погодою, то ярмаркуватимемо надворі. А от концерт — у будинку культури, з міркувань безпеки.

— Кого чекаєте на свято? Хто буде розважати гостей і хто нагороджуватиме, адже без офіційної частини не обійдеться ж?

М. Г. Запросив Олександра Юрійовича Біленького до нас. Обіцяв приїхати з подарунком, яким саме — сюрприз, про який дізнаємося вже на самому заході. Оксана Анатоліївна Дядюнова буде. Хочемо відзначити грамотами і подяками спонсорів свята, меценатів, які допомагали з ремонтом і ремонтній команді, яка працювала. Щодо самого свята, то на концерті в нас буде єдина й не повторна учениця Раїси Опанасівни Кириченко, солістка Полтавської обласної філармонії Наталія Шинкаренко. Це перлина нашого заходу. Також у нас виступатиме поки що маловідома, але талановита співачка Yanova. Це наша односельчанка, моя однокурсниця, яка жила на Донбасі, а тепер через війну повернулася на батьківщину. Також концертну програму підготував наш відомий ансамбль «Родина». Буде цікаво, змістовно і смачно. Програма насичена, а ще запланована зустріч односельців. Будуть безкоштовні атракціони для дітей, запросив професійного фотографа, тож можна буде зробити родинне фото.

— А що готуватимете?

М. Г. Коронний капусняк, як завжди. А ще буде тушкована картопля з м’ясом, домашньою сметаною і зеленню.

— Бойові побратими за вашими стравами сумують?

М. Г. Сумують, телефонують і згадують. Я й зараз підтримую контакт зі своїми хлопцями. Нас залишилося не так вже й багато. Переважно служать вже у тилових частинах, або звільнилися. Але стараюся підтримувати: хлопці звертаються за допомогою. Так, на генератор збирали кошти, зарядну станцію діставали, медикаменти, амуніцію. Тобто підтримуємо зв’язок, стараюся допомагати.

— Максиме, якщо порівняти, волонтерство зараз і на початку війни — відчуваєте різницю?

М. Г. Різниця дуже велика. Люди розслабилися, можна так сказати — донатять одні й ті ж, допомагають одні й ті ж. Суми донатів зменшилася, а кількість зборів навпаки — зросла через постійні штурми та наступ ворога. Зменшилася і кількість волонтерів, хтось не витримав, інші втомилися фінансовому плані ціни зросли, а зарплати й пенсії лишилися на тому ж рівні, тому родинам стає фінансово важче. Політична ситуація, обстановка на фронті, а, найголовніше, фінансовий стан самих родин — все це впливає на швидкість зборів. Проте руки опускати не можна і ми продовжуємо допомагати й підтримувати тих, хто боронить країну. Бо ти або на фронті, або тут, у тилу, але для фронту. Інакше ніяк — тримаємося разом!

Настя ТОПОЛЯ , Решетилівщина.UA

Полтавські