Унікальна історія одного палацу: журналістка Кременчуцької газети побачила, як рятують архітектурний шедевр Поділля

11 жовтня 2025 р. 18:59

11 жовтня 2025 р. 18:59

Палац Орловських у селі Маліївці, що на Хмельниччині:

У XVIII столітті Поділля переживало непрості часи: Річ Посполита занепадала, а після трьох поділів (1772, 1793, 1795) край опинився під владою Російської імперії. Саме тоді, у 1788 році, коронний ловчий і фаворит останнього польського короля Ян Онуфрій Орловський вирішив звести резиденцію в Маліївцях — мальовничому селі над річкою Ушкою.

Родове гніздо цілих поколінь

Орловський був впливовим магнатом, дотичним до політики та навіть до зустрічей короля з Катериною II. Маєток мав вражати сучасників: природа Поділля, глибокі яри та родючі землі стали ідеальним фоном для палацу, зведеного у 1788 році (цей рік і досі красується на фронтоні будівлі).Проєкт приписують придворному архітекторові Доменіко Мерліні або його учневі Якову Кубицькому, а парк у формі кленового листка, ймовірно, створив знаний майстер садово-паркового мистецтва Діонісій Міклер.

Про це нам розповіла екскурсоводка Олена, яка приїхала сюди в Маліївці екскурсанткою і тут залишилась. Саме вона провела нас старовинними залами, запропонувала піднятися сходами. Приміщення на першому поверсі - просторі і світлі, на другому - вікна в рівень підлоги. Економія теплоносіїв була актуальна і раніше.

Під час екскурсії дізнались, що Орловські жили в Маліївцях протягом чотирьох поколінь, аж до 1917 року.

Після Яна Онуфрія маєтком володіли його нащадки, зокрема Ксаверій Францішек Орловський, який напередодні революції 1917 року встиг вивезти до Франції найцінніші речі – бібліотеку з понад 10 тисячами томів, колекцію картин (зокрема роботи Рафаеля та Яна Матейка), а також нумізматичну колекцію, зібрану ще графом Ігнацієм Красицьким. Він був дипломатом і відчував, що наближаються буремні часи.

Був кремовим - став сірим

Палац Орловських – це яскравий приклад раннього класицизму з елементами стилю Людовика XVI. Нам розповіли, що збудований із місцевого пісковику, який із часом потемнів, палац має прямокутну форму. Спочатку будівля була ніжно-кремового кольору, що вигідно контрастувало на фоні зеленої подільської природи.

Фасади прикрашені чотириколонними портиками тосканського ордера, а центральний портик доповнений пілястрами з напівфігурами атлантів, які тримають балкон другого поверху. І досі тут жартують, що у них такий серйозний вигляд, через те що святкування почали ще з часів будівництва палацу і не припиняються до сьогодні.

Окремо варто зупинитися на балконі. Тим більше, що й зараз у палаці пропонують чашку ароматної кави, яку тут варять.

Повірте, вона смачна і незабутня!

2:0, Або порятунок від руйнувань

Лише залишається здогадуватися, як інтер’єри палацу вражали розкішшю: мармурове оздоблення стін, ліпнина на стелях із зображенням музичних інструментів і рослинних орнаментів. Бодуар, робочий кабінет, бальна зала...На щастя, коли тут були класи санаторію, усе збереглося. Хоча після революції будівля мала занедбаний вигляд — знесли мідний дах, і її могли навіть втратити. Та все минулося.

У Бальній залі зберігся балкон для оркестру, а в будуарі пані — стіна з рожевого мармуру. На жаль, зараз бальна зала розписана сучасним художником, зовсім не в стилі палацу. Палац також мав каплицю, оранжерею з зимовим садом і бібліотеку. В наш час оранжерея здається пристроєним сараєм.

Палац Орловських у Маліївцях — одна з наймальовничіших резиденцій Поділля, яка змогла зберегти свою автентичність попри буремні події XX століття. Його архітектура поєднує європейські тенденції XVIII–XIX ст. з місцевими традиціями, а парк із водоспадом і гротом створює атмосферу, яку порівнюють із французькими маєтками (Про водоспад буде окрема розповідь, авт).

Маєток був не лише житловою резиденцією, а й культурним осередком: Орловські зібрали тут колекцію живопису, нумізматики та мистецьких цінностей. На жаль, дуже мало речей і предметів інтер'єру збереглось.

Як згадувалося раніше, після націоналізації 1917 року палац дивом уникнув руйнування — завдяки місцевим жителям, які відстояли його перед владою. Уже в наші часи, коли закрили санаторій, будівлю теж дивом врятували від руйнування.

Під час екскурсії пані Олена згадала і Анастасію Донець, нинішню і першу директорку Малієвецького обласного історико-культурного музею. І її роль в порятунку палацу ключова. Жінка знала це місце з дитинства - бабуся тут працювала. Коли санаторій «Світанок» тимчасово закривали (наприклад через карантин), виведення з опалення загрожувало руйнуванням будівлі. Анастасія організувала так званий «День порятунку палацу», щоб зібрати волонтерів, почистити парк, заготувати дрова для опалення. Волонтери приїжджали з різних куточків України, працювали у парку, прибирали територію, допомагали з реставрацією.Небайдужі відновили старий котел і запустили його, топили дровами із дерев і сухостою, який волонтери розчистили в палацовому парку. Саме завдяки їм будівля милує око і зараз. А 2021 року тут розташовується Маліївецький обласний історико-культурний музей.

Зараз тут проводять відновлення інтер’єрів і навіть відтворили особисті речі родини Орловських. Незадовго до нашого приїзду встановили нові вхідні двері. Вони сучасні, але зроблені за фотографіями тих часів. Також придбали на аукціоні стіл — копію того, за яким працював останній власник. Рік чекали, і врешті-решт оголосили благодійний збір. За день вдалося зібрати 70 тис. грн. Це було зовсім недавно.

Під час початку повномасштабного вторгнення прямо в палаці розміщали переселенців. Понад 200 ВПО знайшли тут тимчасовий прихисток. Люди тоді ставали волонтерами і допомогали розчищати старовинний парк від сухостою.

До речі парк з фантастичним водоспадом, два озера - це перлини цього маєтку.

Що не кажи, Островські мали непоганий смак – і навіть водонапірну вежу у маєтку стилізували під башту лицарського замку. Навколо неї – старий яблуневий сад.  Тут же поруч – мурована приземкувата споруда. Місцеві старожили називали її коровайною – не від хлібобулочних виробів, а від корів. Корівник себто. Але скоріше то  були графські стайні. Коні у маєтку вже теж є: красиві, нагодовані.

З ними влаштовують фотосесії. До речі і в самому палаці проводять фотосесії тих же весіль, чи інших урочистих подій. Проводять костюмовані екскурсії. Навіть нічні.

Як доїхати?

Якщо ви на автомобілі, Маліївці знаходяться на відстані 60 км від Хмельницького та 56 км від Кам'янець-Подільського. Траса Н03 на Хмельниччині добра, багато ділянок відреставровано. Після повороту на Маліївці дорога стара, але їхати можна навіть на невеликій машині. Автобуса прямо до Маліївців, на жаль, немає. Можливо, доведеться їхати до Дунаївців, а там питати на автовокзалі або їхати далі автостопом/таксі.

Ми скористалися екскурсією з Хмельницького. У програмі був палац у Маліївцях, два водоспади, Бакота і Кам’янець-Подільський. Все це за 700 грн на цілий день з 8 ранку до 21 години. Дуже зручно і цікаво.

Сьогодні палац — це живий символ Поділля, де зустрічаються історія, культура й природа. Це місце, яке неодмінно варто відвідати, подорожуючи Хмельниччиною. На жаль, в Україні нерідко можна побачити занепад палаців і фортець, і в наш складний час важко займатися їх відновленням. Палац у Маліївцях — дуже позитивний приклад збереження культурної спадщини. І це один із наймолодших палаців України!

Олена Ліпошко

Фото авторки

Полтавські