Конверти з душею: портрети кременчуцьких митців «вийшли у світ»

13 жовтня 2025 р. 01:05

13 жовтня 2025 р. 01:05

На поштових конвертах ожили обличчя видатних митців, а містяни мали змогу не лише поглянути на їхні портрети, а й дізнатися історії, що стоять за кожним шедевром.

Сьогодні, 12 жовтня, у Кременчуці відбулося урочисте погашення конвертів до Дня художника України. На поштових конвертах — портрети митців, чиї імена тісно пов’язані з нашим містом: Івана Дряпаченка, Харитона Моргородського та Анатолія Дяченка.

Під час заходу присутні дізналися більше про життя й творчість кожного з них — про їхню любов до рідного краю, що надихала на створення картин, відомих далеко за межами Кременчука.

За словами доньки художника Анатолія Дяченка — Вікторії Горбунової, історія Івана Дряпаченка — це приклад таланту, який проріс із простої селянської родини. Він народився у Василівці Кременчуцького повіту, навчався у школі Мурашка (навчальний художній заклад в Києві, заснований 1875 року українським художником-педагогом Миколою Мурашком — авт), а згодом у Петербурзькій академії мистецтв у майстерні Іллі Рєпіна.

Дряпаченко був учасником виставок у Петербурзі, Києві, Парижі, Берліні, Венеції. Його картини — це здебільшого побутові сцени, українські села, портрети простих людей. Багато робіт критики відзначали за «чесність і теплоту» — художник писав без прикрас, але з великою любов’ю до українського народу.

Під час Другої світової війни більшість його полотен зникла або була знищена. Деякі твори, за словами мистецтвознавців, ще можуть зберігатися в приватних колекціях Європи (у Німеччині, зокрема). За словами Вікторії, завдяки кременчуцькому художнику Анатолію Дяченку у 2000-х роках було знайдено місце поховання Івана Дряпаченка і там, на його могилі встановили пам’ятник.

Особливу увагу Вікторія Горбунова приділила Харитону Миргородському — художнику та педагогу, який все життя присвятив дітям і мистецтву. Він навчав і надихав учнів, організовував вечірні заняття, показував історію через малюнки і розповіді, сам залишаючись непохитним у принципах.

Миргородський був не просто художником — він був педагогом від Бога. Саме він вплинув на долю багатьох кременчуцьких митців, серед яких був і батько Вікторії Горбунової — Анатолій Дяченко.

Вікторія розповідала, що Миргородський організував додаткові заняття з малювання, і спершу прийшло 10 дітей. Він поклав перед ними аркуш паперу, який спеціально зім'яв, і сказав: «Малюйте». Наступного разу на заняття прийшла вже половина учнів — Миргородський поклав перед ними ганчірку, накинуту на стілець, і знову сказав: «Малюйте». Діти, звиклі малювати Леніна та інші офіційні образи, втратили інтерес, і на наступне заняття майже ніхто не прийшов. Лише батько Вікторії залишився, ставши його учнем.

Він не брав учнів заради грошей — щоб батьки не лаяли дітей, Миргородський давав додаткові завдання по господарству, а сам щиро підтримував учнів.

У роки УНР Миргородський був охоронцем пам’ятників і спадщини старовини. Він не лише розповідав про Дряпаченка, Остроградського та козацьку добу, а й прищеплював любов до українських традицій. Батько Вікторії дуже вдячний йому за це, бо говорив: «Якби не він, я б, мабуть, байстрюком був».

Про Анатолія Дяченка, Вікторія також розповіла багато. Анатолій Дяченко залишився без батька у рік і ріс у матері, яка важко працювала. Малювання зацікавило його ще в школі, і саме тут з’явився Миргородський Харитон Іванович — видатний художник і вчитель.

Анатолій Дяченко тричі намагався вступити до академії живопису, але через відсутність партійного членства йому відмовляли, тож зрештою він обрав графіку — і не пошкодував.

Після закінчення Харківського інституту у 1975 році Анатолій поїхав у Сєднєв, де познайомився із талановитими художниками. Почав ілюструвати книги. За словами Вікторії, в останні роки життя художник самовіддано працював над ілюстраціями до «Енеїди» українського письменника Івана Котляревського.

Анатолій Дяченко не взявся просто за ілюстрації, він вивчав давньогрецький одяг і хотів поєднати давньогрецьку міфологію з полтавським орнаментом, гуашшю, живописом, але завершити роботу повністю, на жаль, не встиг.

Після смерті Дяченка книга з ілюстраціями та листівками, створеними його учнями, зокрема Єгором Довгополом, нагадує і не дає забувати про його талант і вклад у мистецтво.

На сьогоднішньому заході, окрім урочистого погашення конвертів із зображенням художників, конверт із портретом мисткині Анжеліки Голишкіної презентував Володимир Скляр, голова Кременчуцького відділення Спілки філателістів України. Він зазначив, що виставка робіт Голишкіної, присвячена Дню художника, нині триває у Кременчуцькій художній галереї і буде відкрита ще два тижні, тож усі охочі можуть насолодитися творчістю майстрині та долучитися до святкування.

Валерія Макряшина

Фото авторки

Полтавські