125-річчя Харитини Кононенко: у Кобеляках на Полтавщині відкрили меморіальну дошку діячці волонтерського руху з підтримки УПА

18 жовтня 2025 р. 20:20

18 жовтня 2025 р. 20:20

За ініціативи Українського інституту національної пам’яті (УІНП) 18 жовтня у місті Кобеляки Полтавського району урочисто відкрили меморіальну дошку на пошану учасниці українського визвольного руху ХХ століття Харитини Кононенко , дитинство якої минуло у селі Миколаївка Кобеляцького повіту Полтавщини. Церемонію відкриття присвятили 125-річчю від дня народження діячки волонтерського руху з підтримки Української повстанської армії ( УПА) , Українського Червоного Хреста і жіночих організацій. А ще Харитина Кононенко як письменниця, публіцистка, науковиця, перекладачка, діячка «Просвіти», етнографка і журналістка зробила вагомий внесок в українські літературу і мистецтво. Тож виконком Кобеляцької міської ради створив нове місце пам’яті у громаді саме на фасаді будівлі Кобеляцького музею літератури та мистецтва.

«Харитина Кононенко — постать, ім’я якої нерозривно пов’язане з боротьбою за незалежність України у ХХ столітті. Її життєвий шлях і діяльність є прикладом відданості національній ідеї, любові до рідної землі та народу», - сказав виконуючий повноваження міського голови – секретар міської ради Василь Кіптілий, звертаючись до учасників урочистостей. Наголосив на важливості відновлення пам’яті про земляків, які поклали життя за незалежність України. Василь Кіптілий зауважив, що 18 жовтня 2025 року виповнюється 125 років із дня народження Харитини Кононенко — саме до цієї дати й присвячено подію. Висловив сподівання, що відкриття меморіальної дошки буде черговим кроком у справі відновлення національної пам’яті і нагадуванням сучасникам про тих, хто своєю працею та громадянською позицією наближав українську державність.

«Харитина Кононенко - засновниця та керівниця Українського Червоного Хреста на Волині, письменниця. Вона підтримувала бійців Української повстанської армії і як діячка «Червоного хреста», і як волонтер. Саме на Полтавщині, зокрема у Кобеляцькому повіті закладалися основи незламного духу Харитини Кононенко. Дитинство минало неподалік Кобеляк, на околиці села Миколаївка в будинку родини Вілінських — високоосвічених, діяльних, щирих українських патріотів. Валерія О’Коннор-Вілінська — уродженка того ж села Миколаївка — своячка композитора Миколи Лисенка, письменниця і перекладачка, співзасновниця Української Центральної Ради, завідувачка літературного відділу у Міністерстві культури Української Народної Республіки та секції генерального секретарства освіти УНР. Її чоловік Олександр Вілінський — небіж письменниці Марії Вілінської (Марко Вовчок), усесвітньо відомий інженер, видатний громадський діяч і дипломат, співзасновник УЦР, керівник департаменту професійної освіти Міністерства освіти УНР. У 1907 році разом з тіткою Валерією Харитина переїздить до Києва. Тут долучилася до Українського дитячого клубу, закінчила жіночу гімназію. Вже у юному віці долучилася до українських акцій на підтримку Української Центральної Ради, брала участь у похороні Героїв Крут. Отож Харитя змалечку виховувалася в любові до України. Життєвий шлях Харитини пролягав через село Миколаївка Кобеляцького повіту, Київ, Прагу, Канаду, Галичину і Волинь. У міжвоєнний період Харитина Кононенко жила в Галичині. Створила серед українок краю осередки жіночого руху «Просвіти». Займалася органiзацiєю жiночих гурткiв на Холмщинi, Посяннi, Лемкiвщинi. Друкувала етнографiчнi довiдки у львiвських виданнях – журналi «Нова хата» та газетi «Дiло», де вела сторiнку для жiнок, досліджувала та публікувала статті про народний одяг Полтавщини. Стала співзасновницею Союзу українок Канади, працювала в «Просвіті» на Закарпатті, об’єднуючи український рух по всьому світу. А ще як голова осередку Українського Червоного Хреста допомагала пораненим воїнам УПА та визволяла полонених, за що й була страчена гітлерівцями » , - розповів присутнім ініціатор створення нового місця пам’яті, представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар. Він передав до фондів музею примірники плакатів УІНП «Військові діячі Української революції 1917-21»» та всеукраїнського журналу «Жінка», у якому опубліковано маловідомі історичні світлини Харитини Кононенко та розлогу статтю про неї.

У виконанні майстрів художньої самодіяльності Кобеляцької громади прозвучала пісня УПА «Нас весна не там зустріла». Слова із неї «Я стріляв із скоростріла, ти набої подавала» відображають бойове побратимство й участь жінок у визвольному русі та ілюструють часточку життєвого шляху Харитини Кононенко як організаторки допомоги для Української повстанської армії.

Право відкрити меморіальну дошку Харитині Кононенко було надано очільнику громади Василеві Кіптілому та представнику УІНП у Полтавській області Олегові Пустовгару.

Урочистості завершилися спільним виконанням знакової патріотичної пісні «Червона калина».

Довідково :

125 років тому, 18 жовтня на Полтавщині, у родині діяча «Братства тарасівців», поета Мусія Кононенка народилася донька Харитина – громадська діячка, активістка українського жіночого руху, письменниця.

У міжвоєнний період Харитина Кононенко жила в Галичині. Створила серед українок краю осередки жіночого руху «Просвіти». Займалася органiзацiєю жiночих гурткiв на Холмщинi, Посяннi, Лемкiвщинi. Друкувала етнографiчнi довiдки у львiвських виданнях – журналi «Нова хата» та газетi «Дiло», де вела сторiнку для жiнок.

1941-го Харитина їде до Рівного, де очолює «Жіночу службу України» і займається організацією Українського Червоного Хреста. Завдяки її зусиллям, вдалося врятувати тисячі людей, особливо в перші роки нацистської окупації. «Харитя Кононенко, відома громадська діячка, стояла в той час на чолі нашого Допомогового комітету, що перед тим мав назву Український Червоний Хрест, – пише у спогадах письменник, класик української літератури Улас Самчук. – Німцям ця назва не подобалась, бо нагадувала на деяку державність і вони її заборонили. Але ця праця комітету була дуже велика. Пані Харитя, разом з іншими – Галиною Варваровою, Пашківською, доказували чудеса. Організували велику громадську їдальню, велику кухню. Цілі валки возів з харчами стікалися зо всіх довколишніх сіл із продуктами. Допомога голодуючому Києву, а особливо тим полоненим, яких було безліч і які гинули на очах від тифу і голоду і яким треба було допомогти. Харитя щодня відвідувала табори полонених, а їх було в Рівному три».

Після заборони гітлерівцями 1942-го діяльності Українського Червоного Хреста, Харитина Кононенко очолює його підпільну структуру, тісно пов’язану з УПА. Організовує медичне забезпечення для бійців УПА. Налагоджує роботу «Жіночої служби України» на Волині. Її робота – надання практичної медичної і соціальної допомоги, притулку звільненим з полону.

«Харитю Кононенко тяжко зарахувати до жінок, − зазначає у спогадах засновник УПА «Поліська січ» Тарас Бульба-Боровець. – Це був з крови і кости хоробрий, самовідданий фронтовий патріот-вояк. Ризикуючи своїм життям в запіллі ворога, вона врятувала життя сотням наших ранених вояків на партизанському фронті постійним постачанням великої кількості медикаментів та санітарних матеріялів. Це була палка патріотка народоправної, вільної України, заслужена діячка УНР. Перебуваючи в постійному контакті з нашим начальником штабу, отаманом Зубатим-Щербатюком та сотником Раєвським, Харитя Кононенко, крім того, виконувала багато інших таємних завдань нашого штабу. Українська жінка нога-в-ногу крокує всюди в перших лавах найвідважніших і найхоробріших борців за волю нашої батьківщини. Таких героїнь, як Харитя Кононенко в нас були тоді сотні та тисячі».

За співпрацю з УПА Харитину Кононенко 16 липня 1943-го арештувало гестапо. 15 жовтня 1943-го гітлерівці її розстріляли, а тіло спалили. Перед смертю Харитина Кононенко залишила заповіт своїй співкамерниці Софії Степанюк: «Краще смерть, як такі зневаги та наруги. Якщо Господь вас збереже, розкажіть про страшні наші страждання. Хай всі українці знають, як гинули їхні брати і сестри. Хай ніколи не вірять ніяким «визволителям», а самі здобувають свої права».

Представництво Українського інституту національної пам’яті в Полтаві

Світлини, відео: Олександр Розум

Полтавські