За останній тиждень стало відомо про загибель 17 військових, життя яких були пов’язані з Полтавщиною

20 жовтня 2025 р. 08:23

20 жовтня 2025 р. 08:23

Упродовж останнього тижня офіційні джерела повідомили про втрату на війні проти російських окупантів ще 17 військових, чиї життя були пов’язані з Полтавською областю. Це Олександр Маляренко, Віталій Овдієнко, Олександр Остапенко, Віталій Кошляк, Ігор Анікієнко, Артур Івахно, Максим Наріжний, Ігор Книш, Іван Вовчок, Артур Головашич, Олександр Житнік, Денис Лисенко, Сергій Пинус, Андрій Туров, Олександр Мурко, Сергій Паук та Руслан Устименко.

За інформацією Полтавської міської ради, 1 липня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі міста Бахмут Донецької області загинув Маляренко Олександр Сергійович — солдат, інспектор прикордонної служби другої категорії, кулеметник.

Воїн народився 17 липня 1991 року у Полтаві. Після закінчення школи працював у будівельній сфері, де проявив себе як сумлінний і майстровитий фахівець. У березні 2023 року добровільно став на захист України.

Після запеклих боїв у районі Бахмута Олександр вважався зниклим безвісти. Лише восени 2025 року рідні змогли поховати його з військовими почестями. У полеглого захисника залишилися батьки, брати та донька.

За інформацією Лохвицької міської ради, 29 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу села Новоєгорівка Сватівського району Луганської області загинув солдат Овдієнко Віталій Павлович .

Воїн народився 30 липня 1977 року у селі Богодарівка Чорнухинського району. Навчався у Червонозаводській ЗОШ № 1, потім у ПТУ № 32, де здобув фах столяра. Пройшов курси водія в місті Глобине. У 1995-1997 роках проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил України, після чого працював на цукровому заводі.

У січні 2023 року Віталій був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив мінометником, мужньо виконував бойові завдання на Луганському напрямку. У полеглого захисника залишилися мама, дружина, син та донька.

За інформацією Ромоданівської селищної ради, 4 липня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Кліщіївка Бахмутського району Донецької області загинув Остапенко Олександр Володимирович — водій роти вогневої підтримки 5-ї окремої штурмової бригади.

Воїн народився 24 червня 1986 року у селі Клепачі Хорольської громади. Дитинство і юність провів у сусідньому селі Староаврамівка. Після закінчення місцевої школи здобув фах слюсаря у Хорольському професійно-технічному училищі № 45. У 2004 році проходив строкову військову службу.

Повернувшись до мирного життя, працював слюсарем у депо, а згодом — водієм трамвая у Києві. У подальші роки проживав у Житомирі, Хоролі та Миргороді, а з листопада 2022 року мешкав у селищі Ромодан.

У січні 2023 року був прийнятий на військову службу. Сумлінно виконував бойові завдання на сході України. У полеглого захисника залишилися батьки, сестра, дружина та діти.

За інформацією Пирятинської міської ради, 16 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі селища Новоіванівка Глушковського району Курської області Російської Федерації загинув Кошляк Віталій Іванович .

Воїн народився 11 листопада 1997 року у місті Пирятин Полтавської області. Навчався у міській школі № 4, після закінчення якої здобув фах електрогазозварювальника. Жив і працював у рідному місті.

На захист України від російських окупантів Віталій став у жовтні 2024 року. Загинув під час ворожих штурмових дій із застосуванням скидів з FPV-дронів. Протягом десяти місяців вважався зниклим безвісти. Восени 2025 року тіло захисника повернулося на рідну землю. У полеглого воїна залишилися батьки та два брати.

За інформацією Мачухівської сільської ради, 6 червня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Муравка Покровського району Донецької області загинув Анікієнко Ігор В’ячеславович — командир мінометного розрахунку 153-ї окремої механізованої бригади.

Воїн народився 3 квітня 1986 року у селі Мачухи Полтавського району Полтавської області. Навчався у Мачухівській ЗОШ із 1992 по 2002 рік, після чого разом із родиною переїхав на Чернігівщину.

Після закінчення школи вступив до Національного університету біоресурсів і природокористування України в Києві, де здобув освіту за агрономічним фахом. Працював у насіннєвій інспекції міста Сновськ Чернігівської області, згодом — агрономом в «Українському аграрному холдингу». Пізніше займався будівництвом.

Ігор був доброзичливим, відкритим і щирим, справедливим і працьовитим. Побратими та знайомі згадують його як людину чесну, компанійну й надійну — завжди готову підтримати інших. Загинув, з честю виконуючи свій обов’язок щодо захисту України від збройної агресії. У полеглого захисника залишилися мама, сестра, дружина та донька.

За інформацією Градизької селищної ради, 2 липня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Серебрянка Бахмутського району Донецької області загинув Івахно Артур Віталійович — майстер-номер обслуги розрахунку самохідного артилерійського взводу.

Воїн народився 27 липня 2003 року у селі Пронозівка Градизької громади. Навчався у Пронозівській ЗОШ та у ПТУ № 26 міста Кременчук, здобувши спеціальність слюсаря колісних транспортних засобів. Працював у мережі «Маркетопт» у Кременчуці.

У березні 2025 року Артур добровільно підписав контракт зі Збройними Силами України. У полеглого захисника залишилися мама та старший брат, який нині проходить військову службу у лавах Збройних Сил України.

За інформацією Миргородської міської ради, 8 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області загинув Наріжний Максим Андрійович — старший солдат, навідник-оператор роти оперативного призначення 2-го корпусу «Хартія» Національної гвардії України.

Воїн народився 6 квітня 1996 року у селі Хомутець Миргородського району Полтавської області. Навчався у місцевій школі, згодом продовжив освіту у Хомутецькому фаховому коледжі Полтавської державної аграрної академії.

Під час проходження строкової служби вирішив присвятити життя військовій справі. У 2019 році підписав контракт і розпочав службу у складі 831-ї Миргородської бригади тактичної авіації. З початком повномасштабної війни Максим став на захист України з перших днів, демонструючи професіоналізм, мужність і відданість військовій справі.

У 2025 році продовжив службу у Національній гвардії України. Загинув на Покровському напрямку під час ворожого обстрілу, до кінця залишаючись вірним присязі та своєму обов’язку.

За інформацією Полтавської міської ради, 9 жовтня 2025 року у місті Полтава помер Книш Ігор Павлович — молодший сержант, командир відділення 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар».

Воїн народився 4 квітня 1982 року у Полтаві. Проживав у рідному місті, також певний час мешкав у Пирятині. У цивільному житті працював у будівельній сфері. У 2024 році добровольцем став до лав Збройних Сил України, де з честю виконував свій військовий обов’язок.

Ігор був життєрадісним, відкритим і доброзичливим, завжди готовим допомогти іншим. Побратими та сусіди згадують його як уважного, чуйного й оптимістичного чоловіка. Після поранення проходив лікування, однак хвороба ускладнилася, і життя захисника обірвалося у міській клінічній лікарні № 1. У полеглого воїна залишилися батьки та донька.

За інформацією Глобинської міської ради, 11 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Софіївка Краматорського району Донецької області загинув Вовчок Іван Васильович — стрілець-снайпер десантно-штурмового батальйону Збройних Сил України.

Воїн народився 23 січня 1984 року у селі Жуки Глобинської громади. Тут минули його дитячі та юнацькі роки. Після проходження строкової служби Іван працював у різних галузях, проявляючи сумлінність і відповідальність у всіх справах. У липні 2025 року став на захист Батьківщини. Воїн з гідністю виконував свій обов’язок, виявляючи мужність і стійкість у боях.

За інформацією Полтавської міської ради, 11 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області загинув Головашич Артур Сергійович — солдат, оператор безпілотних літальних апаратів відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів мотопіхотного батальйону.

Воїн народився 3 листопада 1993 року у Полтаві. Навчався у ЗОШ № 9, згодом — в аграрно-економічному коледжі, де опановував спеціальність у галузі бджільництва. Після навчання працював монтажником зовнішніх мереж у приватному підприємстві «Полтава Будкомплекс».

Артур був кандидатом у майстри спорту з гандболу, виступав за команду «Динамо» та захоплювався риболовлею. Відомий як доброзичливий, спокійний і надійний товариш, він користувався повагою серед друзів і колег.

За інформацією Великосорочинської сільської ради, 12 жовтня 2025 року помер солдат Житнік Олександр Миколайович .

Воїн народився 24 березня 1969 року у місті Стрий Львівської області. У 1973 році родина переїхала до міста Авдіївка Донецької області, де Олександр навчався у школі № 2. Після її закінчення здобув професію електрика, служив у лавах Збройних Сил СРСР. Згодом отримав спеціальність архітектора та займався підприємницькою діяльністю.

У 2014 році разом із дружиною та донькою, як внутрішньо переміщені особи, переїхав до села Великі Сорочинці Полтавської області. У 2016 році повернувся до Авдіївки, але після початку повномасштабного вторгнення знову оселився у Великосорочинській громаді, яка стала для нього другою домівкою. У квітні 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. У полеглого захисника залишилися дружина та донька.

За інформацією Омельницької сільської ради, 12 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі села Тамарганівка Куп’янського району Харківської області загинув старший солдат Лисенко Денис Володимирович .

Воїн народився 19 серпня 1998 року. Проживав у селі Омельник Кременчуцького району Полтавської області.

За інформацією Котелевської селищної ради, 12 жовтня 2025 року помер Пинус Сергій Сергійович — навідник зенітно-кулеметного відділення.

Воїн народився 16 липня 1985 року у селі Більськ Котелевської громади. Після закінчення місцевої школи працював у сфері будівництва як в Україні, так і за її межами.

У 2023 році Сергій добровільно вступив до лав Збройних Сил України, підписавши контракт. Виконував бойові завдання на Сумщині, Донецькому та Чернігівському напрямках, знищивши не один ворожий безпілотник. За сумлінну службу був неодноразово відзначений почесними нагородами підрозділу та направлений на навчання до школи сержантів за програмою підготовки командирів відділень. У вересні 2025 року отримав сертифікат про успішне завершення навчання.

Сергій був веселим, щирим і доброзичливим, турботливим батьком і надійним товаришем. Його серце зупинилося, не витримавши стресів і виснаження, спричинених тривалими бойовими діями.

За інформацією Полтавської міської ради, 12 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі виконання завдань за призначенням на території Сумської області загинув Туров Андрій Іванович — солдат, водій-санітар медичного пункту.

Воїн народився 25 липня 1973 року. Проживав у Полтаві. 25 березня 2022 року був призваний до лав ЗСУ. Спочатку воював у складі Сухопутних військ, де отримав поранення. Після відновлення продовжив службу у складі 225-го зенітно-ракетного полку. Побратими згадують його як товариського, щирого й завжди готового допомогти. У полеглого воїна залишилися батьки.

За інформацією Лохвицької міської ради, повідомленою 14 жовтня 2025 року, помер військовослужбовець Мурко Олександр Миколайович .

Воїн народився 2 серпня 1974 року у місті Свердловськ (нині Довжанськ) Луганської області. Закінчив вісім класів місцевої школи № 18, після чого навчався у Свердловському ПТУ № 120, де здобув фах тракториста. У 1992-1994 роках проходив строкову військову службу.

Після повернення до цивільного життя працював у різних галузях, переважно на будівництві. У 2008 році разом із батьками переїхав на Полтавщину, до села Токарі Лохвицької громади, де й проживав. У лютому 2025 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Сумлінно ніс службу, залишаючись відданим своїй країні до останнього дня.

За інформацією Зіньківської міської ради, 14 жовтня 2025 року пішов із життя Паук Сергій Миколайович — солдат, учасник бойових дій, ветеран російсько-української війни.

Воїн народився 14 червня 1992 року у місті Зіньків Полтавської області. Навчався у місцевій школі № 3, потім у Зіньківському ПТУ № 41, де здобув спеціальність електромонтера, а згодом — будівельника.

З липня 2016 по липень 2021 року проходив військову службу за контрактом, виконував бойові завдання у зоні проведення операції Об’єднаних сил. У березні 2022 року отримав поранення, після лікування та реабілітації продовжив службу у складі першого відділу Полтавського РТЦК та СП, де обіймав посаду командира відділення.

Після звільнення за станом здоров’я повернувся до мирного життя, працював у місцевих підприємців. Сергій був доброзичливим, світлим і щирим чоловіком, завжди усміхненим і відкритим до людей.

За інформацією Лубенської міської ради, 15 жовтня 2025 року під час виконання службових обов’язків трагічно загинув Устименко Руслан Вячеславович — молодший лейтенант, оператор радіоелектронної розвідки Центру спеціального призначення «Омега» Національної гвардії України.

Воїн народився 12 вересня 1998 року у селі Засулля Лубенської громади Полтавської області. Навчався у Засульській ЗОШ, пізніше — у Лубенському лісотехнічному коледжі.

Після проходження строкової служби у лавах Збройних Сил України вирішив залишитися на військовій службі за контрактом. Захопився радіоелектронною розвідкою та професійно виконував бойові завдання у складі спеціального підрозділу Національної гвардії України.

Руслан був добрим, товариським і щирим, завжди готовим допомогти іншим. Любив спорт, особливо футбол, і цікавився автомобілями. Загинув, до кінця залишаючись відданим своїй справі та Батьківщині. У полеглого захисника залишилися батьки.

Імена, фото й біографії інших загиблих бійців, життя яких було пов’язане з Полтавською областю, можна переглянути тут .

«Полтавщина»

Полтавські