Кременчук на порозі великої події: сторінку героїчної доби написали в нас

23 жовтня 2025 р. 14:24

23 жовтня 2025 р. 14:24

У Кременчуці відкрили виставку до 400-річчя Куруківської битви.

Наприкінці жовтня ми відзначаємо славетну подію, яка розпочала низку селянсько-козацьких повстань 20–30-х років XVII століття. І саме першою битвою була битва під озером Курукове, в урочищах Ведмежі Лози, що на Правобережжі.

До 400-річчя Куруківської битви у Кременчуцькому краєзнавчому музеї відкрили виставку «Степ широкий, кінь гарячий, Крюків! Шабля! Славний бій!..» . Невелика, але насичена експозиція знайомить відвідувачів із подіями початку XVII століття — однією з найяскравіших сторінок козацької доби. Серед експонатів — унікальні предмети зброї, побуту, козацького спорядження, а також копії документів і художні полотна, що відтворюють атмосферу героїчної боротьби запорожців.

Під час відкриття експозиції Олена Коваленко , завідувачка науково-методичним відділом, провела невеликий екскурс у ті часи, акцентувавши увагу як на подіях, так і на історичних постатях.

«Тоді загострилися протиріччя козацького війська з урядом Речі Посполитої. Козаки мали надію на підтримку, на розширення реєстру у зв'язку з великою допомогою урядовому польському війську під час Хотинської битви 1621 року. Але так не сталося. І щоб не зволікати, почали готуватися польське військо за підтримки дуже міцної професійної німецької піхоти. Вони відступили на Поділля, до міста Бар. Потім по правобережному Дніпру рухалися з Канева до Черкас», — розповіла Олена Коваленко.

На карті, яку демонструють на виставці, видно фрагмент безпосередньо воєнних дій у нашому середньому Подніпров’ї.

«Військо польське нараховувало до 30 тисяч вояків, принаймні так вважають історики. З боку козаків — близько 20 тисяч, хоча деякі джерела наводять нижчі цифри. На жаль, козаки в цей час захопилися походами на південь і чекали біля Канева допомоги із Запорозької Січі, коли вже городові козаки об'єдналися із Жмайлом. Саме під час головних вирішальних битв козаків очолював Марко Жмайло. В експозиції представлено його портрет.
На річці Цибульній, яка протікає на території Кіровоградщини, біля колишнього городища, що нині входить до складу міста гідробудівельників Світловодська, зав’язалася перша битва. Але оскільки географічне положення було не дуже вигідне, вночі козаки, залишивши невелику залогу ближче до війська Станіслава Конецпольського, відтяглися на дві милі до урочища Ведмежі Лози. І там відбулася вирішальна битва — це було 31 жовтня», — із розповіді про події 400-річної давнини.

Відомо, що козаки хотіли продовжувати бій, але в їхньому середовищі стався розкол, адже Жмайло представляв інтереси низового козацтва і, на жаль, був позбавлений булави.

«Булаву отримав Михайло Дорошенко — це дід відомого Петра Дорошенка, якому доля після смерті Богдана Хмельницького у період Руїни дала шанс об’єднати два береги Дніпра. Дуже талановитий полководець, він і підписав угоду. Тобто Станіслав Конецпольський запропонував укласти договір, і на початку листопада — 5–6 числа — було підписано Куруківську угоду.
Звичайно, козакам було зроблено певні поступки. Реєстр, який польські урядовці планували залишити на рівні чотирьох тисяч, розширили до шести. Дещо збільшили й платню — до 60 тисяч злотих на рік (до цього вона становила 50 тисяч). А також у цей період почала формуватися нова адміністративна сітка — створили шість полків, серед них Канівський, Черкаський, Чигиринський.

Були і втрати: заборонялися відносини з іноземними державами, залишали тисячу козаків на півночі, щоб перешкоджати втечі з польських маєтків «випищиків» — тих, хто не потрапив до реєстру», — продовжила розповідь Олена Коваленко.

Вона показала, що на виставці представлені речі з фондів музею: козацький пояс, зображення Марка Жмайла та Станіслава Конецпольського, муляжі пістолів, наконечники списів, порохівниця.

Особливої уваги заслуговує стрічка часу, яка показує, що Куруківська битва стала початком цілої низки селянсько-козацьких повстань, які передували Національно-визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького.

Вперше показано картину кременчуцького художника Станіслава Дереки , яку митець подарував Кременчуцькому краєзнавчому музею. На полотні зображено власне Куруківську битву.

«Звичайно, ця битва під Куруковим озером — це початок супротиву козаків, які мали надію на певні привілеї, адже саме вони врятували Річ Посполиту від Османської імперії. Така велика кількість козаків допомогла, тому що перед тим була битва під Цецорою, де вони зазнали поразки. Але підсумовуючи, Куруківська битва показала, що українські козаки на рівних, чи майже на рівних, протистояли професійному війську. І саме в цей час почав формуватися козацький визвольний рух, який привів до побудови нових незалежних демократичних структур на території України», — підсумувала Олена Коваленко, завідувачка науково-методичним відділом.

Виставка дозволяє хоч на мить відчути подих епохи, коли над дніпровими кручами лунав гук литавр і дзенькіт шабель, а терени Кременчуччини закарбувалися в літописі визвольних змагань українського козацтва.

Взагалі ще залишається багато білих плям в інформації про Куруківську битву. Власне, існують протиріччя щодо конкретного місця сутички. Але вже за часів Незалежності України недалеко від Дніпра було встановлено перший пам’ятник. Згодом його перенесли — туди, де, за історичними даними, розпочалася битва, в урочище Цибульник та Таборище. А потім, у 2006 році, встановили новий знак — на Кіровоградській трасі, якщо їхати у напрямку Полтави. Він стоїть там і донині.

Для відвідувачів музей відкритий з 9:00 до 16:30 щоденно, окрім понеділка та вівторка.
Під час повітряної тривоги музей не працює.
Довідки за телефоном: 3-91-05 .

Олена Ліпошко

Полтавські