Таємниця східної стіни: чому у Свято-Миколаївському соборі Кременчука вирішили змінити іконостас

29 жовтня 2025 р. 17:06

29 жовтня 2025 р. 17:06

Від іконостаса до відродження.

Кременчужани цікавляться, що зараз відбувається у Свято-Миколаївському соборі, яку реконструкцію там проводять.

Своєю чергою журналісти Кременчуцької газети і телекомпанії «Візит» поставили ці запитання благочинному Кременчуцького округу ПЦУ — отцю Володимиру Макогону.

«Перш за все треба відмітити, що споруда Свято-Миколаївського кафедрального собору — це римо-католицька базиліка, а відтак римський стиль, готичний» , — розповів отець Володимир.

Він нагадав, що в минулому це був польський костел, зведений у 1910 році, про що свідчить барельєф на головному фасаді.

«Із 1991 року цю споруду передали у довічне користування релігійній громаді, тоді ще це була Українська автокефальна православна церква. І, безумовно, ми почали її реконструювати під православний храм. Споруда була частково зруйнована: згнили сходи, долівки, не було вікон. Усе, що зараз тут бачите, — це досягнення нашої релігійної громади.

І ось тоді, коли постало питання про встановлення іконостасу, ми хотіли, щоб він був величним, щоб вміщав якнайбільше святих образів. Бо в православ’ї шанування ікони — це вшанування її першообразу. Тобто, стоячи перед іконою Святого Христа або Матері Божої, ми безпосередньо стоїмо перед нашим Господом, перед Царицею Небесною», — слова священника.

Отець Володимир акцентував, що до минулого місяця, до початку реконструкції, східна стіна храму виглядала зовсім інакше.

«Був чотириярусний величний іконостас. Але складалось враження, що коли ти заходиш до собору — він ніби закінчується на іконостасі. Це була нерушима стіна. Але ж за іконостасом продовжується собор, і там прихована архітектурна краса. Тож духовенство і віруючі нашої громади вирішили спробувати відкрити цю красу — зробити її доступною для всіх віруючих і гостей нашого храму», — із розповіді Володимира Макогона.

Так почалася реконструкція Свято-Миколаївського собору.

«Відновили розписи на арках, які поєднують склепіння і карнизи. Відкрили для огляду розписи вівтаря, і стало видно архітектуру східної стіни. Думаю, втративши величний іконостас, ми зможемо показати велич самої архітектури», — говорить Макогон.

Журналісти поцікавилися, чому в соборі заклали цеглою два вікна.

«Так, вони раніше були закриті фанерними листами й декоративною різьбою, як і сам іконостас. Але коли ми почали його демонтовувати, довелось зняти фанеру — і вікна відкрилися. Треба було закрити ту частину храму, тому вирішили закласти цеглою ці віконні прорізи. Зараз їх заштукатурять, і від колони до кута буде великий простір, де з’являться дві композиційні ікони.

Плануємо з правого боку зобразити хрещення Київської Русі — зробити копію ікони, яку написав Віктор Васнецов у Володимирському соборі в Києві. А з лівого боку — багатокомпозиційну ікону “Зішестя Святого Духа”, відому як П’ятидесятниця», — розповів отець Володимир.

Він запевнив, що ікони з іконостаса демонтували й відправили на зберігання, але не всі.

«Найперше, їх вимили, відчистили від бруду й кіптяви, яким покрилися за десятки років. Потім запакували. Так само зробили з різьбленням — підписали, щоб не переплутати. Думаю, ми використаємо ці елементи у приходському будинку, коли його відбудуємо. Але треба буде встановити таблички, що це фрагменти з того величного іконостасу, який стояв у соборі з 1995 по 2025 роки. Центральну ікону — образ Пресвятої Трійці — ми подарували нашій релігійній громаді святої рівноапостольної княгині Ольги, що на правому березі» , — говорить благочинний.

Володимир Макогон не береться прогнозувати, коли завершиться реконструкція, адже це трудомісткі роботи, після яких залишається багато пилу й сміття.

Зараз у храмі ще стоять будівельні підмостки, працює місцевий реставратор Микола Бутко.

«Він багато років трудиться з нами, зробив уже чимало робіт. Те, що ви бачите — відновлення нижньої частини храму, — це його рук справа. Ми допомагали очищати стіни, забезпечували фарбою, чим могли. Іконостас він також відновлював — кілька років працює з нами. У вівтарі теж усе відновив, навіть без світла », — говорить отець Володимир.

Торкнулися і теми іконостаса, який зміниться після реконструкції. Благочинний розповів, що свого часу його створив член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заслужений майстер народної творчості України — Микола Зацеркляний.

«Він вирізав цей іконостас, вирізав абсолютно все в соборі: лавки, паніхидні столи, благодійні столи, тетрапод, який позаду мене, престол, жертовник у вівтарі. Це все зробила одна людина — і робила у своїй трикімнатній квартирі, тут за швейною фабрикою “Кремтекс”. Він різав удома, а потім елементи переносили сюди. Ми разом із ним покривали лаком і збирали ввечері», — слова благочинного.

Іконостас збирали ярус за ярусом, не один рік.

Окрема тема — розписи у храмі: ікони на стінах, на склепіннях і куполі. Володимир Макогон розповів, що з 1996 року над розписами працював київський іконописець Максим Ладєйщиков.

«Максим виріс у Лаврі, мав вищу освіту — навчався в художній академії мистецтв», — згадує отець Володимир.

Під час розмови зі священником у Свято-Миколаївському соборі почали збиратися люди на спільну молитву. Це — переселенці, які отримують тут допомогу.

Володимир Макогон розповів, що продукти, які віряни приносять на панахиду, розподіляють між внутрішньо переміщеними особами та бійцями Збройних сил України.

Олена Ліпошко

Фото авторки

Полтавські