Кременчук прощався з онуком-Захисником напередодні виставки діда - у галереї відкрили щемливу експозицію

30 жовтня 2025 р. 17:13

30 жовтня 2025 р. 17:13

22 полотна любові й тепла: у галереї вшанували художника Миколу Руденка.

Сьогодні у Кременчуцькій міській художній галереї відкрилася виставка, присвячена пам’яті Миколи Руденка (1941–2025) — художника, людини широкої душі й щирого серця, чиє мистецтво наповнене любов’ю до людей і рідного краю.

Це — земне прощання митця з Кременчуком, містом, у якому він жив, творив, виховав сім’ю та залишив глибокий слід у культурному просторі.

У залі представлено 22 живописні роботи, виконані олійними фарбами на полотні. Це пейзажі, портрети та натюрморти, у яких художник з дивовижною увагою до деталей увічнив життя у всіх його проявах — від світла літнього неба до щирої людської усмішки. Усі картини випромінюють спокій, простоту та доброту — риси, притаманні самому авторові. Роботи надані із запасників Кременчуцької художньої галереї.

Про виставку розповіла директорка галереї Надія Купенко, акцентувавши увагу на кількох особливих полотнах. Зокрема, на картині із зображенням військового з автоматом — це внук художника, який загинув і повернувся до рідного міста «на щиті». (ГОЛОВНЕ ФОТО). Із ним Кременчук попрощався напередодні відкриття виставки діда.

Також представлені автопортрет Миколи Руденка та портрети його матері, один з яких написано в останній рік життя митця.

Особливо цікаві полотна з кактусами. За словами Надії Купенко, зі слів самого художника, він малював їх з натури: всю ніч не спав, чекаючи, коли розквітне вазон. Це сталося під ранок, і після цього кактус більше не квітнув.

Для зручності відвідувачів у галереї передбачено QR-код, за яким можна прослухати аудіоекскурсію цієї експозиції та дізнатися більше про художника.

«Творчість Руденка — це реалізм, освітлений теплом людяності. Він умів бачити красу у звичайному, а головним натхненням вважав людину. Найбільше любив писати портрети усміхнених людей, бо, як сам казав, «усмішка — це світло душі». Його спосіб роботи був сучасним і щирим: він фотографував людей на телефон, щоб потім відтворити їхній образ на полотні, а готові роботи дарував тим, кого зображував», — зазначено в аудіоекскурсії.

Поза мистецтвом Микола Руденко був майстром на всі руки — шив чоботи, різьбив по дереву, займався спортом і грав на акордеоні. Його життєрадісність, щирість і любов до праці передаються кожною лінією пензля.

Виставка стала вдячністю і прощанням, можливістю для кременчужан побачити, скільки любові до життя дихало в його мистецтві.

Довідково:

Микола Руденко народився 4 липня 1941 року на Сумщині. Понад пів століття жив і творив у Кременчуці. Працював художником у палаці культури КрАЗ, а з 1973 року — у Кременчуцьких художньо-виробничих майстернях, де створював вітражі, мозаїки, настінні розписи та оформлення будівель. Його роботи досі прикрашають стіни гімназії №20, ВПУ №7, медичного коледжу, університету імені М. Остроградського, бібліотек і музеїв міста.

Олена Ліпошко

Фото авторки

Полтавські