Бджоли – замість пігулок, коні – замість психолога: як відновлюють тих, хто пройшов війну

22 листопада 2025 р. 10:46

22 листопада 2025 р. 10:46

Величні павичі, галасливі фазани, туркотливі голуби й задиристі півні, а поруч — дерев’яний будиночок із вуликами.

У Кременчуці активно розвивають напрям природної реабілітації для військових і цивільних, які постраждали внаслідок війни. (У межах цієї статті ми не зазначаємо назву закладу, враховуючи безпекову ситуацію під час повномасштабного вторгнення рф в Україну).

Своєю реабілітацією цей заклад відомий далеко за межа­ми міста. Тут переконані: відновлення після травм — це не лише медицина, а й душевний спокій, гармонія та сила природи.

Перші такі методики почали впроваджувати ще у 2014 році — тоді, коли готових програм та комплексних рішень для реабілітації постраждалих від війни не існувало. Медики, психологи та волонтери шукали власні підходи, щоб допомогти тим, хто повернувся з військових дій або пережив обстріли. Так з’явився «живий куточок» — затишне місце на території лікувального закладу, де мешкають різноманітні птахи: від голубів і декоративних курей до екзотичних павичів.

Фахівці кажуть, що розміщення птахів — справа не менш відповідальна, ніж лікування пацієнтів. Не всі пернаті можуть жити поруч, тож тут створили комфортні умови для кожного виду. Пацієнти приходять сюди щодня — підгодувати, поспостерігати або просто посидіти поруч. Це єднання з природою допомагає впоратися з тривогою, відновити внутрішній баланс і спокій.

Крім того, у шпиталі встановили справжній вулик і спеціальний будиночок для апітерапії — лікування продуктами бджільництва та мікровібрацією, що створюють самі бджоли. Медики запевняють: апітерапія має потужний заспокійливий ефект, покращує сон, стабілізує нервову систему та знімає біль. Ще один напрям реабілітації — іпотерапія, або лікування за допомогою коней. Детальніше про це журналісти нашої редакції дізналися у Центрі ментального здоров’я.

Територія, що лікує

На подвір’ї цього медзакладу ніби живе окрема, спокійна планета. Тут не чути гулу міста — сама природа стала частиною реабілітації.

«Птахи лікують своїм співом, контакт із ними дуже корисний. Наші пацієнти їх підгодовують, цим самим переключаються. Коли у нас тут павич зранку кричить, то пацієнти кажуть: «Це для того, аби ми прокинулись»», — розповіла психологиня Центру ментального здоров’я Ганна Кулєшова.

Куточок природи користувався неабиякою популярністю у ветеранів Другої світової війни, ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, які тут відновлювали здоров’я ще задовго до повномасштабного вторгнення. Біля кліток із птахами завжди було людно. А ось апітерапію почали впроваджувати вже після 2022 року. Для цього звели дерев’яний будиночок, де встановили вулики.

Психологиня акцентує, що сюди направляють лише за бажанням пацієнтів.

«Ніякої небезпеки контакту з бджолами немає. Проте, який заспокійливий ефект після сну поруч із ними! І все це — на території медзакладу», — додає вона.

Взагалі територія нагадує мініпарк із затишними клумбами, арками з дерев та декоративними доріжками.

Коли кінь — співрозмовник і лікар водночас

Щоб проводити інший напрям реабілітації, потрібно виїжджати в інший район Кременчука.

«У нас у місті є кінноспортивна школа «Фаворит». Якось один із волонтерів запропонував: «Давайте поїдемо!». Ми почали пробувати, і воно «зайшло», як кажуть пацієнти. Нас там зустрічає конюх і тренерка. Спочатку проводять екскурсію — показують, які там чемпіони, хто бере участь у змаганнях, хто молодий. Розповідають, як доглядають коней, чим годують. Одним словом – спочатку знайомство. Хлопці беруть із собою смаколики — моркву, яблука, цукор», — говорить Кулєшова.

Вона акцентує на важливо­сті тісного контакту, коли долоня людини розкрита, а тварина бере їжу губами.

«Є хлопці, які кажуть: «Ні, я боюсь, я поїду, але подивлюся зі сторони, не буду годувати…». А потім підходять, гладять, кажуть: «Дайте мені яблуко чи моркву, я спробую погодувати»», — розповідає фахівчиня.

Далі тренерка пропонує тим, хто бажає, покататися верхи. Але поруч обов’язково перебуває психологиня.

«Я завжди кажу: коли ви гладите коня або годуєте його — відчуйте свої емоції. І це добре! Просто відчуйте, переключіться. Ще кажу — будьте щирими, вони ж великі, гарні, дивишся на них із захопленням», — говорить пані Ганна.

Коні катають вершників манежем, проте ті, хто раніше мав досвід, можуть сісти в сідло самостійно. Згодом бажаючі приїздять до «Фавориту» вже як гості — на змагання чи тренування.

Окрім того, Ганна Кулєшова запрошує родини кременчуцьких захисників — дружин і дітей — долучатися до сеансів іпотерапії.

Довіра, яку повертають тварини: іпотерапія та каністерапія у дії

І про найголовніше — про те, що дає іпотерапія з точки зору реабілітації.

«Багато наших пацієнтів кажуть, що кінь краще розуміє, ніж людина. Настільки вмикається емпатія і чутливість, що кінь буквально «зчитує» людину. Як тільки пацієнт сідає на коня, обіймає його, притискає руки — вони рухаються в такт. Ми практикуємо це при ПТСР (посттравматичний стресовий розлад, ред.), депресивних і тривожних станах, при безсонні. Людина розслабляється, йде в такт із конем, покращується координація, розслаблюється тіло, м’язові зажими. Головне — з’являється довіра, яку дуже важко відновити після війни. А коли ти тварині можеш довіритись раз, два, три — можливо, потім довіришся й людині», — підкреслює психологиня.

Як наслідок, покращується комунікація, моторика, відчуття контролю. Такі заняття проводять систематично у теплу пору року — з травня по жовтень, двічі на місяць.

Також у цьому медзакладі для постраждалих від війни застосовують ще один метод – каністерапії — лікування за допомогою спеціально навчених собак. Як зазначає директор закладу Микола Литвиненко, така терапія допомагає покращувати фізичний, емоційний та психологічний стан пацієнтів. У Центрі ментального здоров’я наголошують, що каністерапію застосовують для реабілітації людей із руховими, інтелектуальними та психологічними порушеннями, зокрема, ветеранів і ветеранок. Собаки допомагають стимулювати рухову активність, знижувати тривожність і депресію, а також покращувати комунікативні навички.

До теми

Як глина допомагає відроджуватись після жахів війни

Готуючи цей матеріал, згадаємо й ще про один напрям реабілітації, який практикують у цьому медзакладі. Це — робота з глиною, зокрема, на гончарному колі. Майстерню облаштували просто у дворі поруч із головним корпусом, тож пацієнти мають змогу не лише лікувати тіло, а й заспокоювати душу, створюючи власні вироби.

Директор медзакладу Микола Литвиненко розповів, що гончарство має кілька важливих аспектів: воно допомагає відновити дрібну моторику, концентрацію уваги й внутрішню рівновагу. Окрім того, для декого з поранених ця справа стає новим покликанням — після виписки вони продовжують працювати з глиною, удосконалюють навички та навіть започатковують власні маленькі гончарні майстерні.

Як бачимо, реабілітація у цьому закладі — це не просто лікування, а повернення до життя через турботу, взаємодію з природою і відчуття своєї сили. Кожен із напрямів — від апітерапії до гончарства — дає шанс знайти рівновагу, віру в себе та відкрити нові горизонти після пережитого.

Матеріал створено у межах участі в конкурсі «Співпростір», за підтримки ГО «Ю-Хартс Україна» та Kormotech»
Олена Ліпошко
Фото авторки і надане Центром ментального здоров’я

Полтавські