вологість:
тиск:
вітер:
«Він завжди казав: „Я не буду чекати, не буду ховатися“»: у Кременчуці попрощалися із Захисником Валерієм Гусинським
28 листопада 2025 р. 14:28
28 листопада 2025 р. 14:28
Вічна пам'ять!
Сьогодні у Кременчуцькому міському палаці культури відбулося прощання з Гусинським Валерієм Михайловичем — вірним сином, люблячим батьком, відданим захисником Батьківщини.
Щоб провести захисника в останню путь зібралося багато людей: родина, друзі, однокласники, сусіди, колеги, просто знайомі й ті, хто знав його.Кожен прийшов, аби віддати шану людині, яка своєю мужністю і добротою залишила слід у серцях.
Сусідка Наталія розповіла, що знала Валерія ще з 1991 року, адже вони жили в одному будинку. Вона згадала, що їхні родини дружили.
За її словами, Валерій був надзвичайно доброю і порядною людиною: люблячим чоловіком, турботливим батьком доньки і уважним дідусем для онуки. Коли вона народилася, він був безмежно щасливим. Він був чоловіком, який щиро любив свою родину, маму та сестру.
Наталія наголосила, що Валерій був дуже добрим, доброзичливим і надійним, завжди готовий допомогти, і зазначила, що дуже шкода, що сьогодні такі люди йдуть від нас.
Однокласниця Тетяна розповіла, що Валерій Гусинський був їхнім однокласником у Кременчуцькій гімназії № 3. А виросли разом на Третьому Занасипу, і Валерій завжди вирізнявся добротою та життєрадісністю, хоча й навчався не завжди легко — «хлопчик з останньої парти», як згадує Тетяна.
Завжди казав, що не чекатиме, не ховатиметься — і справді став на захист України, навіть коли був хворий і міг би залишитися вдома. Він народився 22 червня 1973 року, і все життя залишався відданим родині: любив маму, сестру, свою доньку і онуку, якою дуже пишався.
Від 2024 року Валерій служив у Національній гвардії на Дніпропетровському та Донецькому напрямках, воював у Краматорську. Інша однокласниця згадує, що її син зустрічався з Валерієм під час служби і той завжди чесно розповідав про труднощі, про стрес та страх, які доводилося долати.
«Він завжди казав: „Там страшно, дуже страшно, але я не хочу, щоб цей страх був тут, у Кременчуці“», — згадують однокласники.
Навіть в останній місяць життя, коли стан Валерія погіршився і він перебував у лікарні в Хоролі, він залишався мужнім і відданим своїм принципам.
Однокласник Володимир згадує Валерія, як дуже доброзичливу людину.
«Постійно на позитиві», — згадує Володимир. На питання, чи є у них якісь спільні шкільні історії, він відповідає: «Зараз усі хороші, веселі моменти чомусь затмярені…»
Відспівали Захисника у Свято-Миколаївському соборі, а поховали на Свіштовському кладовищі у Секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.
Світла пам’ять Герою. Щирі співчуття рідним та близьким.
Валерія Макряшина
Фото авторки
Джерело: kg.ua
Новини рубріки
Малий Бакай запрошує на благодійний захід
28 листопада 2025 р. 14:55
У бюджеті-2026 Кременчука передбачили 15,5 млн грн на харчування дітей-пільговиків у садках і школах
28 листопада 2025 р. 14:28
Гороскоп на 29 листопада: Близнюкам - нові можливості, Рибам - укладання угод
28 листопада 2025 р. 14:28