Дорога любові до ЗСУ: як у Кременчуці після вибухів провели автопробіг і прикрасили «ялинку надії»

06 грудня 2025 р. 15:22

06 грудня 2025 р. 15:22

Учасники вирішили не скасовувати мистецько-патріотичну акцію, підкресливши стійкість і підтримку українських захисників.

У Кременчуці сьогодні провели автопробіг, присвячений Дню Збройних Сил України. Щойно містяни зібралися і почали формувати колону, розпочалася повітряна тривога й пролунали вибухи. Постало питання, чи варто продовжувати захід. Учасники обговорили ситуацію просто на місці.

«Наш автопробіг — це дорога любові до Збройних Сил. Кожен прапор на машині — це молитва. Кожен сигнал — це голос. Герої, ми з вами! Ми вас чекаємо, дорогі наші захисники і захисниці. Ми їдемо сьогодні заради вас», — наголосила організаторка акції Юлія Чередніченко.

Участь у події взяли родичі загиблих і безвісти зниклих військових, волонтери та ветерани. Їхній емоційний настрій збігався з головною ідеєю акції — підтримати тих, хто боронить країну.

«Дуже цей запал нам потрібен. І саме ми тут для того, щоб хлопців підтримати і щоб було розуміння, що ми разом», — зазначив кременчуцький волонтер Дмитро Кавунник.

Попри вибухи та невизначеність, рішення лишилося спільним — автопробіг не скасовувати.

«Так як є тривога і були прильоти, ми так почули, є два варіанти: потихеньку зробити те, що ми хотіли, або роз’їхатись по домах. Будемо їхати, так?» — звернувся до учасників завідувач відділення «Сервісний офіс у справах ветеранів», ветеран Іван Балацький. Люди підтримали продовження акції.

Колона з прапорами рушила проспектом Лесі Українки, далі проспектом Свободи, вулицями Халаменюка та Університетською до площі Перемоги. Містяни реагували по-різному: хтось зупинявся й прикладав руку до серця, хтось ставав на коліна, а хтось продовжував свій шлях, поспішаючи у справах.

На площі Перемоги організаторка знову звернулася до містян, акцентуючи на сенсі сьогоднішнього дня.

«Всіх вітаю, дорога Кременчуцька громада, дорогі наші люди. Сьогодні ми зібралися тут, бо наші серця разом із нашими захисниками. Сьогодні ми не просто їхали в автоколоні — ми несли нашу любов, вдячність і нашу віру тим, хто стоїть між нами і темрявою», — сказала Юлія Чередніченко.

Після виконання Гімну України та пісні «Червона калина», яка стала символом спротиву, учасники долучилися до ще однієї традиційної ініціативи. На Головній алеї Придніпровського парку вони прикрасили одну з ялинок, перетворивши її на «ялинку надії». Саме тут пролунали особисті історії, які й пояснюють, чому ця акція має таку вагу.

«Я дружина зниклого Решетила Віктора Володимировича. Він зник 29 червня 2024 року. Новин, на жаль, ніяких немає. Балансуємо посередині, щоб якось триматись. Тому що вже 16 місяців я не знаю, чи він живий, чи він у полоні. Нічого невідомо. Надія ніколи не вмирає. Мені дуже хочеться, щоб він повернувся. Я дуже хочу, щоб у Ромчика був татко», — поділилася  дружина безвісти зниклого.

Її син Ромчик теж додав своє просте й щире побажання:
«Я хочу, щоб мій тато повернувся додому та ніколи не виїжджав на війну. Щоб він був здоровий і жив».

Саме ці слова нагадують, що «ялинка надії» — не просто прикраса.

«Це символічна ялинка, ялинка надії та ялинка сподівань. Так, другий рік поспіль ми прикрашаємо ялинку в надії на те, що наші рідні повернуться додому — хто в полоні, хто безвісти зниклий — що всі знайдуться і будуть вдома», — підсумувала Юлія Чередніченко.

Нагадаємо, Єдність, надія та боротьба: у Кременчуці відбувся автопробіг на підтримку військовополонених

Олена Ліпошко

Фото авторки, відео Катерини Майдак

Полтавські