«На все йшов із ентузіазмом» - Кременчук прощається з 25-річним Захисником Олександром Ченцовим

16 грудня 2025 р. 13:32

16 грудня 2025 р. 13:32

У Захисника залишилися батько, мати та дружина.

Сьогодні у Кременчуці знову день жалоби: прощаються із Захисником України, який загинув, захищаючи територіальну цілісність України під час агресії військ російської федерації. Олександру Ченцову назавжди буде 25 років.

Попрощатися із військовослужбовцем у Міському палаці культури прийшли рідні, друзі та побратими.

Люди, схиляючи голови, несли квіти до труни молодого Захисника.

Зустріли його в МПК, схилившись на коліна — це була шана героїзму нашого воїна.

"Олександр Едуардович Ченцов, 2000 року народження. Народився і проживав у місті Кременчук. Навчався в Кременчуцькому ліцеї №17. Закінчив вище професійне училище №22. Призваний на військову службу за контрактом 27 листопада 2019 року. Загинув 4 грудня 2025 року під час перебування у відрядженні в районі населеного пункту Підпільне Дніпропетровської області. Військові почесті надав Кременчуцький РТЦК", — повідомив військовослужбовець із позивним Лиман.

Всупереч молодому віку, Олександр був мужнім і досвідченим воїном.

"Олександр прийшов служити зі мною десь у 2019-му році. Ми були в одному дивізіоні, але в різних підрозділах. На службі були разом. В'їздили в райони, виконували завдання, ходили в наряди. Це дуже велика втрата для нашого підрозділу. Хоч останні роки він перевівся до іншого, але його душа і все інше належить нашому дивізіону. Олександр був дуже сміливою людиною, дуже любив займатися спортом. На все йшов із ентузіазмом. Дітей у нього не було. Дружина — Вероніка. Її теж більш-менш трошечки знав...", — розповів побратим Антон.

Командир підрозділу, в якому служив Олександр Ченцов із позивним "Явір", також говорить про непоправну втрату:

"Молодий хлопець любив життя, любив роботу, тим, чим ми займалися. Тяжко це все згадувати, на жаль. Слова тяжко підібрати. Їх екіпаж — це приклад того, як треба працювати. Працювали вдало, багато досягнень було. Після завершення війни хотів відкрити бізнес, будував плани", — говорить командир.

Родина втратила одного Захисника, але зараз батько Олександра також на війні, боронить нашу країну, де "гаряче".

"Олександр Ченцов — це правнук моєї рідної тітки, яка свого часу вийшла заміж за росіянина Василя Ченцова, який переїхав до нас жити в Україну з росії, бо, за його словами, там було тяжко жити в післявоєнний час. Він приїхав до нашої неньки України відбудовувати село, яке спочатку мало назву Натягалівка, потім його перейменували на село Степівку. Олександр Ченцов захищав неньку Україну, вибір свого прадіда Василя. Цей хлопчик зовсім юний, йому лише 25 років, він загинув. Цей рід Ченцових — героїчний рід! На сьогоднішній день батько загинувшого Олександра Едуард Ченцов також на передовій на Покровську захищає нашу рідну неньку Україну", — розповів родич Микола Корецький.

Відспівали Героя у Свято-Миколаївському соборі. Вічний спокій він знайшов у Меморіалі Захисників і Захисниць на Свіштовському кладовищі.

Та навіть у тиші кладовища відчувається його відвага, його молодість і життєвий запал, який він віддав служінню країні. Кожен квітковий вінок, кожен схилений перед труною погляд — це символ вдячності за його самовідданість, за те, що він не вагаючись став на захист своєї неньки України. І хоча він пішов у 25 років, його подвиг назавжди залишиться живим у серцях тих, кого він оберігав. Світло його пам’яті ніколи не згасне — воно горітиме, як маяк відваги для всіх, хто продовжує боронити нашу землю.

Нагадаємо, "Ця клята війна забрала одного з найкращих у моєму житті" – у Кременчуці прощаються з Віталієм Кандибою

Олена Ліпошко

фото авторки

Полтавські