Легенда Єристівки Савельєва: про боротьбу за переселення, політиків, новий дім і вдячність директору ЄГЗКа Зінченку

17 грудня 2025 р. 13:39

17 грудня 2025 р. 13:39

Пенсіонерка на власному досвіді переконалася, хто надав реальну допомогу, а хто вирішив попіаритися на екологічному питанні.

Відома громадська активістка, а тепер уже колишня мешканка села Єристівка, 85-річна Віра Савельєва відома багатьом, хто спостерігав за процесом виселення з села. Це переселення стало необхідним через розширення Єристівського гірничо-збагачувального комбінату – жителі отримували відповідну компенсацію за свої домівки. Віра Степанівна довгі роки відстоювала права мешканців, домагаючись, щоб усі були переселені добровільно, з належною підтримкою та справедливим розрахунком. Її активна громадянська позиція зробили пенсіонерку справжньою легендою Єристівки. Зараз жінка мешкає у Горішніх Плавнях і вдячна керівнику Єристівського ГЗК Тарасу Зінченку за те, що він дослухався до людей; робив усе, аби їх відселяли з розумінням ситуації, сплативши відповідні кошти. Як велася боротьба жінки за свої права, хто допомагав мешканцям Єристівки, а хто лише піарився на цьому питанні та про інше, – тема нашої розмови з відомою усім мешканцям села жінкою.

- Віра Степанівна, про вас в інтернеті пишуть багато чого: ви і захисниця прав мешканців Єристівки, і вимагальниця тощо. Ким ви самі себе почуваєте та як думаєте, чому такі різні погляди на вас?

- Все через мою боротьбу за права мешканців села і те, як її сприймали люди. А ще в тому, що я різко виступала за все це, бо керівництво того часу як Полтавської області, так і нашого Комсомольську не звертали увагу на село Єристівка. Поруч розроблявся кар'єр, а люди проживали в поганих умовах.

У 2003 році я вперше, потім у 2004 році зверталася до різних керівників з приводу виселення з села Єристівка. Мені відповіді прийшли, що виселяти поки що ніхто, нікого не буде. З того часу я почала воювати.

Тим часом кар'єр підходив все ближче та ближче. Згодом таки почалося переселення. Частину людей відселили, а мене – ні. Тоді я та інші мешканці села приїхали до Кременчуцької районної ради. Як раз того ранку на роботу йшов голова райради Андрій Дрофа – одразу до нас підійшов і запитав: «З яким питанням прийшли до райради люди?» . Він нас запросив до зали, де ми розповіли про нашу ситуацію.

Після цього Дрофа поспілкувався з керівником ГЗК і нам знову почали допомагати з переселенням. Але все це розтягнулося у часі – голова району змінився. Потім нам знову доводилося дуже важко. Мені навіть погрози були.

- Розкажіть про це…

- Як це було? Значить так, у всіх є електрика–у мене повністю відключена електроенергія. Хлопці знайомі в Єристівці мене приєднали до електромереж. Або ще ситуація: зима на носі, а у селі розкопали опалювальну систему: у всіх є опалення, а у мене немає. Ось так і жила.

- Як вам допомагав нардеп Олексій Мовчан? Бо Єристівка–це його округ і він обіцяв допомогу у переселенні.

- Боже мій – це бандит із бандитів. Оцей Мовчан зустрічався з нами. Такий культурний, ввічливий. А щоб він допоміг у чомусь, то ні! Він просто викручується, щоб бути при владі. Мені не подобається Мовчан взагалі. Він хитрий такий.

До розмови в цю хвилину, не втримуючи емоції, приєдналася ще одна колишня мешканка Єристівки Надія Полякова. Жінка зізналася, що пану Мовчану вона в очі казала, що він нічим мешканцям Єристівки не допоміг: «Він ще молоденький був, усміхнувся, нічого не сказав».

- Він продажна шкура! Вислужувався, хотів показати, що він піклується про людей, – сказала Савельєва.

Далі жінка зазначила, як обіцяв, але не допоміг мешканцям села й народний депутат Сергій Каплін, а про нардепа Юрія Шаповалова вона взагалі раніше не знала.

- Тож політики (той же Мовчан) використали вас для підвищення власного політичного рейтингу?

- Так, але ж і ми не дурні були. Пам'ятаю, Каплін прийшов як раз до нас на Полтавську трасу – перекривати її – та казав, що робити слід. Але ми своє робили. Він думав, що ми на його користь щось робитимемо, а ми на свою все робили. Ось і все, на його користь нічого там не вийшло!

- Віро Степанівно, зараз в інтернеті пишуть, що ексголова райради Андрій Дрофа з вами вів перемовини і примушував написати цілу низьку скарг, робити всю чорну роботу проти ГЗК…

- Яка це дурниця! Щоб хтось мене змушував? Такого не було. Ніхто не міг мене до чогось примусити, бо я сама така, я – сильна і досі! Я така, що мовчати не буду. Який би міністр не приїхав сюди, я начхати хотіла! Я говорила та говоритиму правду! Про Андрія Дрофу все це дурня! Я просто вдячна Андрію Олександровичу, що коли ми звернулися до нього у райраді з приводу нашої ситуації, він звернув на нас увагу і до нас приїжджав з повагою. Саме він поновив перемовини з ГЗК і зробив так, що переселення продовжилося та люди відселялися.

- А коли вас виселили і як це сталося?

- Якось до села приїхали журналісти Олег та Олена. Вони взяли у мене інтерв'ю, у якому я відкрито розповіла, що сталося. Прямо різко казала! Вони це показали і після цього виступу на ранок мені дзвонять з Єристівського ГЗК: «Віро Степанівно, це з Єрестівського ГЗК. Ви вдома? Ми зараз до вас під'їдемо». Новий директор ГЗК Тарас Зінченко тричі до мене приїжджав. Шукали ми квартиру у Горішніх Плавнях. Я вдячна цьому директорові – це людяний чоловік! Він допомагав мені особисто в усьому! Я переселена та жива. Я вдячна за його добре серце до цього дня!

Ось приклад. Я полюбляю котиків. Коли переселялася, не всіх забрала. Попросила у Тараса машину. Він автомобіль надав і ми приїхали в село. Будинок вже розвалюють, а котики є. Я їх у місто забрала додому. Загалом у мене було 8 котиків. Три відразу розібрали, а інші жили зі мною з 2023 року. Нещодавно потрапила у лікарню, а коли повернулася, то останніх двох тваринок рідні також роздали у добрі руки. Мабуть подумали, що мені з ними важко, бо 9 грудня мені стукне 86 років.

При цьому зауважимо, що, незважаючи на свій поважний вік, пані Віра має гарну пам'ять і каже, що рецептом її довголіття є вічна боротьба за справедливість, яка на її шляху закінчувалася перемогою. Тож Віра Савельєва бажає перемоги Україні, а ми побажаємо їй здоров’я та родинного щастя!

Олег Булашев, фото автора

Полтавські