Васильєв, Гаража, Шевченко, Білоусов: Президент України нагородив кременчуцьких Героїв

18 грудня 2025 р. 13:46

18 грудня 2025 р. 13:46

Пряма мова.

Сьогодні в приміщенні Кременчуцької районної військової адміністрації відбувся пам’ятний захід, сповнений скорботи й водночас щирої гордості. Родинам військовослужбовців, які загинули, захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, вручили державні нагороди.

Від імені держави почесні відзнаки близьким полеглих Захисників передали начальник Кременчуцької РВА Олександр Аленін, начальник групи соціальної роботи Кременчуцького РТЦК та СП, майор Анна Тарасова та начальник секції персоналу військової частини №3059 Нацгвардії України Ілля Пинтій.

Церемонія розпочалася з хвилини мовчання в пам’ять про загиблих та виконання Державного Гімну України. Після цього родинам Героїв було вручено нагороди — як символ вдячності країни за мужність і самопожертву їхніх рідних.

За мужність, сміливість та честь проявлені в боях з російськими окупантами, Згідно Указу Президента України від 30 вересня 2025 року № 697 орденом «За мужність» І ступеню (посмертно) нагороджується солдат ВАСИЛЬЄВ Сергій Юрійович. Нагороду отримала його дружина з сином.

Солдат Васильєв Сергій Юрійович, 1988 року народження. Народився та проживав у місті Кременчук, навчався у Кременчуцькій гімназії №22, закінчив ПТУ №26. Працював на вагонобудівному заводі, потім був підприємцем. Обіймав посаду старший стрілець другого аеромобільного відділення.

Загинув 17 липня 2025 року виконуючи бойове завдання по захисту України в районі населеного пункту Горіхове, Покровського району, Донецької області. Відспівували Захисника у Свято-Миколаївському соборі 4 серпня 2025 року. Вічний спокій Захисник знайшов на Деївському кладовищі.

Згідно Указу Президента України від 30 вересня 2025 року № 697 орденом «За мужність III ступеню (посмертно) нагороджується солдат ГАРАЖА Євгеній Сергійович.

Солдат Гаража Євгеній Сергійович, 1992 року народження. Народився і проживав у місті Кременчук. Навчався у Кременчуцькій гімназії №1. Закінчив ПТУ №26. Працював на Валківському заводі будівельних виробів. У військовій частині займав посаду стрілець-снайпер першого десантно-штурмового відділення. Загинув 1 вересня 2024 року, виконуючи бойове завдання по захисту України в районі населеного пункту Костянтинівка Покровського району Донецької області. В нього залишились мати, батько, колишня дружина і син. Відспівали Захисника 6 серпня 2025 року Захисника у Свято-Миколаївському соборі 6 серпня 2025 року. Поховали у Меморіалі Захисників і Захисниць, що на Свіштовському кладовищі.

Згідно Указу Президента України від 17 вересня 2025 року № 686 медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно) ШЕВЧЕНКО Станіслав Валерійович. нагороджується старший солдат. Нагороду отримав батько воїна.

Народився майбутній захисник у нашому місті 12 червня 1985 року, навчався у школі №6, закінчив Кременчуцький льотний коледж за спеціальністю пілот. Став добровольцем на захист Києва (там мешкав під час початку повномасштабного вторгнення), а згодом Харківщини. Потім воював у Донецькій області. Загинув 21 січня2024 року, в районі населеного пункту Сіверське Бахмутського району, під час ворожого обстрілу, Захисник отримав осколкове поранення. Прощалися із Захисником 29 січня 2024 року. Останній спочинок воїна — на Меморіалі загиблих військовослужбовців, що розташований на території Свіштовського кладовища.

Наказом президента України від 23 серпня 2025 року № 624 орденом «За мужність III ступеня (посмертно)» нагороджено лейтенанта Білоусова Максима Дмитровича. Н агороду отримав батько воїна - Білоусов Дмитро Геннадійович.

Лейтенант Максим Білоусов віддав своє життя, виконуючи бойове завдання із захисту України. 23 серпня 2024 року під час перебування на бойовій позиції 1 батальйону оперативного призначення військової частини 3029 поблизу населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області він зазнав важких поранень унаслідок ураження гранатою, скинутою з ворожого безпілотного літального апарата. Попри зусилля медиків, 23 серпня 2024 року о 23:30 у 5-й міській лікарні м. Запоріжжя військовослужбовець помер від тяжких ускладнень бойових поранень. Причиною смерті стали множинні вогнепальні осколкові поранення, масивна кровотеча, геморагічний шок важкого ступеня, набряк легень та гостра серцево-легенева недостатність. 2 вересня 2024 року лейтенанта Максима Білоусова з військовими почестями поховали на Свіштовському кладовищі у місті Кременчук.

Начальник районної військової адміністрації Олександр Аленін запевнив родини полеглих Захисників у постійній підтримці з боку влади. Своєю чергою майор Анна Тарасова наголосила, що близькі загиблих можуть у будь-який час звертатися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання необхідної допомоги.

Висловлюємо щиру шану та глибоке співчуття сім’ям і близьким наших Героїв. Ми розділяємо ваш біль і зробимо все можливе, аби імена українських Воїнів назавжди залишилися в пам’яті народу та історії країни. Україна обов’язково відповість ворогу за ці втрати.

У відповідь родичі поділилися теплими спогадами про своїх полеглих рідних. Більше про церемонію нагородження та розповіді сімей Героїв — у нашому відеоматеріалі.

"Якби всі були такі, як цей хлопець, то ця війна вже давно б закінчилася" - Кременчук прощається із Героєм Євгенієм Гаражею

Звільняв Київщину, Харківщину, Бахмутський район: Кременчук прощається з мужнім стрільцем, старшим солдатом Станіславом Шевченком

"Вони - діти зовсім, стояли на блокпостах, обороняли Харків" - у Кременчуці попрощались з нацгвардійцем Масимом Білоусом, який віддав життя за Україну

Олег Булашев

Відео Катерини Майдак

Полтавські