Від вчителя у сільській школі до засновника архівної справи на Полтавщині: ким був Матвій Астряб

23 грудня 2025 р. 12:53

23 грудня 2025 р. 12:53

За своє довге життя Матвій Астряб відкрив школу для селянських дітей, працював вихователем і викладачем, а згодом присвятив життя збереженню історичних документів. Завдяки його наполегливості архіви Лубен були врятовані від знищення.

Ким був Матвій Астряб ? Про історію видатного дослідника Лубенщини та фундаторів архівної справи на теренах Полтавщини розповіли 22 грудня у Полтавській обласній військовій адміністрації.

У Державному архіві Полтавської області підготували виставку «На сторожі документальної спадщини: Матвій Астряб. До 100 роковин смерті ученого». Вона з’явилася завдяки комунікації архівних працівників з правнучкою дослідника Тетяною Кіліпко (Астряб), яка нині мешкає у Києві, а також виявленню низки нових джерел у фондах державного архіву.

Ким був Матвій Астряб?

Матвій Астряб народився 1 серпня 1843 року у селянській родині на Лемківщині в селі Висове Горлицького повіту. У 1862 році закінчив 4 класи горлицького-польського училища, звідки поступив до Перемишльської німецької гімназії. Після навчання дістав закордонний паспорт і пішки відправився до Києва, де після здачі вступних іспитів його зарахували до 5 класу Київської першої гімназії.

У 1869 році із закінченням курсу навчання в гімназії Матвій Астряб вступив до Київського університету святого Володимира на історико-філологічний факультет, який закінчив в 1873 році. Пізніше працював викладачем Київської першої, Глухівської, Кутаїської, Кубанської військової гімназій.

Вже у 1893 році дослідник, який завершив службу в чині статського радника, повернувся до України. Його дружина, Єлизавета Галенківська, отримала у спадок від двоюрідної бабусі Ганни Островської 160 десятин землі в селі Високий Горб на Пирятинщині Полтавської губернії. Нині село називається Горби.

Оселившись у Горбах, Матвій Астряб зайнявся сільським господарством. А вже у 1897 році він заснував у селі початкову школу, давши місцевим дітям можливість здобувати освіту.

У 1904 році Матвій Астряб почав працювати вихователем у Полтавському пансіонаті-притулку. Попри брак вільного часу, він активно долучився до діяльності Полтавської Вченої Архівної Комісії. У своїй автобіографії дослідник згадував, що його болісно вражала втрата історичних документів, тому він став членом комісії, де зустрів свого університетського товариша Івана Павловського – знаного дослідника минулого Полтавщини.

У 1910 році Астряб залишив службу й повністю присвятив себе історичним дослідженням, зокрема, Лубенщини. У листі до історика Вадима Модзалевського 1920 року він писав, що понад два роки працював над розбором старих документів у Полтавському губернському музеї імені Катерини Скаржинської. Там зберігалися матеріали різними мовами – від німецької та французької до давньоукраїнської й латини. За цю роботу він отримав винагороду у 2000 карбованців.

Попри свій поважний вік – 77 років архівіст не припинив діяльності. Його запросили керувати місцевими архівами у Лубнах для створення центрального архіву. Там він організував комісію з чотирьох осіб, яка взялася за впорядкування документів, що зберігалися у неналежних умовах: у підвалах, на горищах та коридорах установ. Завдяки його наполегливості Лубенський повітвиконком видав наказ про охорону архівів, що дозволило врятувати більшість документів від знищення.

Матвій Астряб пішов з життя 18 січня 1925 року й був похований у Лубнах. Сьогодні його вважають засновником міського та районного архівів Лубен.

Раніше ЗМІСТ писав , що Андрій Ващенко-Захаченко був маловідомим, але помітним діячем українського театру ХІХ століття, чия творчість поєднала сцену, критику та сміливі літературні експерименти.

• архівіст Полтавщини
• видатна постать з Полтавщини
• видатний архівіст
• історична постать з Полтавщини
• історія
• новини Полтави
• новини полтавщини
• Полтава
• полтавська область

Полтавські