вологість:
тиск:
вітер:
«Він був справжнім чоловіком із великої літери»: у Кременчуці попрощалися із Захисником Русланом Якимцем
24 грудня 2025 р. 14:29
24 грудня 2025 р. 14:29
Вічна пам'ять!
Сьогодні у Кременчуці йшов тихий зимовий сніг, ніби саме небо вирішило віддати шану людині великої відваги та глибокої душі — Руслану Миколайовичу Якимцю.
Відданий син, люблячий чоловік і батько, випускник Кременчуцької гімназії №2, старший сержант, командир зенітно-ракетного відділення — він прожив життя, повне служіння, честі та людяності.
Руслан народився 10 травня 1975 року у Кременчуці. Із ранніх років відзначався працьовитістю та відповідальністю.
«Сьогодні відбувається поховання Якимця Руслана Миколайовича, що народився 10 травня 1975 року. Служив у званні старшого сержанта на посаді командира зенітно-ракетного відділення. І, на жаль, помер 17 грудня 2025 року в районі населеного пункту Грем'яче Рівненського району Рівненської області. Народився і проживав у місті Кременчук. Навчався в Кременчуцькій гімназії №2. Закінчив ПТУ №2. Залишилися з родичів - син, мати, батько і цивільна дружина», — розповів офіцер цивільно-військового співробітництва Віталій Іванчиков.
Друзі і колеги згадують Руслана Якимця як людину з великим серцем, яка вміла дарувати тепло та підтримку.
«Він виховав сина самотужки, підняв його на ноги , — розповідає подруга Алла. — Шкода, що така сильна та добра людина загинула так несправедливо ».
Жінка розповідає, що Руслан був людиною надзвичайної доброти.
«Це несправедливо що такі люди йдуть першими. Він був справжнім чоловіком із великої літери, чесним і щирим у всьому».
Як зазначає його товариш із позивним Зевс, інструктор у ГФ «Соколи Полтавщини». Руслан прийшов у підрозділ майже з першого дня служби і завжди був надійною опорою для побратимів. Він ніби непомітний, але його присутність відчувалася у кожному кроці та рішенні. Чоловіку важко говорити, та він зазначає, що Руслан назавжди залишився у серцях тих, хто пройшов із ним пліч-о-пліч.
«На нього завжди можна було покластися, — згадує Зевс. — Руслан завжди був там, де його потребували. Тепер його немає, але ми будемо пам'ятати його вічно...»
Відспівування захисника відбулося у Свято-Миколаївському соборі, а поховали Руслана Якимця на Новоміському кладовищі. Хоч сніг замітає сліди на землі, слід його життя залишиться у пам'яті рідних товаришів і всіх, хто мав щастя знати цю людину.
Слава Україні!
Валерія Макряшина
Фото Катерини Майдак
Джерело: kg.ua
Новини рубріки
Мер Пирятина Андрій Сімонов достроково пішов з посади
24 грудня 2025 р. 15:42
Родини військовополонених і зниклих безвісти захисників запрошують на зустріч
24 грудня 2025 р. 15:20