Кляті питання. Кому потрібна твоя правда?

24 грудня 2025 р. 18:59

24 грудня 2025 р. 18:59

Сьогодні черговий короткий текст із серії «Кляті питання».

Тобто розмова піде про питання, на які немає гарних відповідей. І знову поговоримо про ситуацію з категорії «як розв’язати погано розв’язуване протиріччя між бажанням „жити за принципами“ і бажанням приймати „раціональні“ рішення, які зроблять твоє життя та життя людей, які тебе оточуючють комфортним і щасливим». Ну, і якщо конкретно, розмова про правду.

Є такий анекдот. Анекдот бородатий, але мені подобається. Приходить чоловік додому і одразу відчуває, що в дружини коханець. І що він прямо зараз знаходиться у квартирі. «Де він, — кричить, — Я його знайду!». Зазирнув під ліжко — немає. Вийшов на балкон — немає. Напевно, у шафі. І точно. Відчиняє дверцята шафи, а там стоїть двометровий амбал із рельєфом як у Шварцнеггера. Дивиться на чоловіка, посміхається і запитує: «Ну що, знайшов?». «Та ні, — секунду подумавши відповідає той, — піду ще на кухні пошукаю». Анекдот, справді з великою бородою, але мені знадобився для ілюстрації.

Він показує стан людини, яка раптом дізналася «правду». І ставить питання, а чи потрібно шукати правду, чи краще обрати спокійне життя в невіданні. Адже правда, що раптово спливла, ставить тебе перед необхідністю приймати рішення. Це саме по собі виводить тебе із зони комфорту. А ще гірше те, що невідомо, до чого це рішення призведе. Деякі можуть повністю зруйнувати твоє життя та життя оточуючих. Або, як мінімум, похитнути його розміреність та комфорт. То чи варто шукати правду?

І це стосується не лише окремої людини, а й цілих народів. Мене не відпускає питання, чи варто прагнути досліджень, які призведуть до таких знань, до такої правди, яка зможе зруйнувати сталий і корисний наратив. Складно навіть уявити, до чого може призвести історична правда, що раптово відкрилася. То може, ну її. Можливо, «солодка брехня» краща за «гірку правду»? Нехай навіть «народна мудрість» і наполягає на протилежному.

Але це лише частина питання. Коли справа стосується лише тебе — живи, як хочеш. Принципи, так принципи. Правда, так правда. Стадіон, так стадіон. Твоє життя — роби з ним все, що вважаєш за потрібне. А якщо йдеться про іншу людину, про яку ти раптово дізнався якусь правду.

Ну, наприклад: є у тебе друг. А у нього є дружина. Кохає він її до нестями. У них все добре, і він щасливий. І раптом ти дізнаєшся, що дружина йому зраджує. Сказати чи не сказати? Скажеш, і зруйнуєш його щастя.

«Чувак! , — скажете ви, — він все одно рано чи пізно дізнається. І потім запитає в тебе — а ти знав? Ти відповіси, що знав. А він тобі й пред’явить. Мовляв, який ти після цього друг? І перестане з тобою спілкуватися». Можливо. А раптом не дізнається? І проживе все життя у щасливому невіданні. І помре щасливим. Таких випадків — хоч греблю гати. І що? Все одно скажеш?

А може, все ще гірше. Він теж знає. Але вирішив зробити вигляд, що не в курсі. У душі пробачив і придушив образу. Йому так краще. А тут ти зі своєю правдою. Потрібна вона комусь?

То як правильно? Що важливіше — принципи чи щастя близької тобі людини? Та й не близької теж. Я не знаю. Можливо, варто прислухатися до порад Лєшека Колаковського, який вважав, що основою правильних рішень є моральне виховання. І лише воно зможе розвинути в тобі моральну інтуїцію, яка й допоможе тобі в подібних ситуаціях.

А як у подібній ситуації вчините ви?

Полтавські