На Полтавщині попрощалися з Аркадієм Сопілкою та Миколою Крупою (ФОТО)

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

На Полтавщині попрощалися з Аркадієм Сопілкою та Миколою Крупою (ФОТО)

30 грудня 2025 р. 16:28

30 грудня 2025 р. 16:28

Аркадій Сопілка склав голову у бою 13 вересня 2024 року на Луганщині, а Микола Крупа загинув від російського мінометного обстрілу 22 жовтня 2023 року. В останню путь воїнів провели рідні та побратими.

Про те, що Аркадій Сопілка та Микола Крупа відійшли у засвіти, 30 грудня повідомили у Полтавській міській раді та Решетилівській міській раді.

Ким були воїни

Аркадій Сопілка народився 11 травня 1971 року в селі Первомайське, що на Кіровоградщині, де навчався у місцевій школі. Після навчання здобув професію водія. З 1989 по 1991 роки проходив строкову службу в прикордонних військах. Після служби створив сім'ю та переїхав у Супрунівку, що на Полтавщині. Там він працював на асфальтному заводі, а згодом переїхав до села Келебердівка, де займався власним господарством.

Після початку повномасштабного вторгнення доєднався до лав Збройних сил у званні старшого солдата на посаді водія стрілецького відділення. Андрій Сопілка схилив голову 13 вересня 2024 року на Луганщині.

Микола Крупа народився 19 серпня 1990 року у селі Каленики, що на Полтавщині, де до 2007 року навчався у місцевій спеціалізованій школі. У 2008 році здобув професію електрозварника ручного зварювання у Решетилівському професійному аграрному ліцеї, одразу вирішив продовжити навчання та здобути професію радіомеханіка з обслуговування та ремонту радіотелевізійної апаратури та обслуговування лічильно-обчислювальних машин у полтавському професійно-технічному училищі №10.

Після здобуття освіти працював на Решетилівському м'ясокомбінаті, а пізніше на маслозаводі. Згодом поїхав задля підробітку у передмістя Ужгорода у село Минай, де працював замісником складу заморожених продуктів та інших продуктів харчування.

У березні 2023 року Микола долучився до війська за загальною мобілізацією у складі 42-ї окремої механізованої бригади імені Героя України Валерія Гудзя на посаді навідника механізованого батальйону. Своє 33-річчя зустрів на бойових позиціях на Лиманському напрямку поблизу села Ямпіль. Згодом після навчання його перенаправили на Донецький напрямок біля села Костянтинівка.

Останній раз військовий вийшов на зв’язок 19 жовтня 2023 року перед виходом на бойову позицію, а вже за кілька днів рідні отримали сповіщення, що Микола вважається безвісти зниклим за особливих обставин. Нещодавно за ДНК-експертизою воїна упізнали, він схилив голову 22 жовтня 2023 року на Бахмутському напрямку в районі Андріївки.

Світла пам’ять воїнам!

Згадаймо полеглих на війні земляків

Костянтин Іщенко народився у 2003 році у села Рашівка Лютенської громади. З початком повномасштабної війни майбутній воїн вирішив приєднатися до лав захисників. На Покровському напрямку 23 грудня 2024 року воїн припинив виходити на зв’язок. Нещодавно при обміні тілами полеглих, за результатами ДНК-експертизи, тіло Костянтина Іщенка повернуть додому для прощання.

Олег Агєєв після 2022 року з дружиною переїхав у Ковалівку, де мешкали його рідн і тоді ж його мобілізували із запасу. Воїн поліг у бою 24 грудня поблизу населеного пункту Покаляне Харківської області під час виконання бойового завдання.

Владислав Чудан з початком повномасштабної війни приєднався до лав захисників. 18 квітня воїн перестав виходити на зв’язок. Лише завдяки ДНК-експертизі вдалося дізнатися, що він загинув під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Слов’янка Синельниківського району на Дніпропетровщині.

Валентин Курбангулов після повернення з армії працював на СТО в Полтаві. До лав Збройних сил Валентин долучився 1 липня цього року за загальною мобілізацією. У війську воїн отримав позивний «Блєдний». Воїн схилив голову під час виконання бойового завдання 11 грудня.

З 1989 по 1991 роки Юрій Топільський проходив строкову службу в лавах Збройних сил, а після повернення зі служби працював за фахом в локомотивному депо міста Покровська. До війська долучився 6 грудня 2024 року за загальною мобілізацією на посаду старшого сержанта. 7 грудня воїн схилив голову під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Середнє Донецької області.