"Полягали спати о пів на дванадцяту" - як мешканці Кременчука зустріли Новий рік і Різдво - Полтавські

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

"Полягали спати о пів на дванадцяту" - як мешканці Кременчука зустріли Новий рік і Різдво

06 січня 2026 р. 09:55

06 січня 2026 р. 09:55

Без феєрверків, але з надією.

Позаду Новий рік і Різдво. Та для України це вже четвертий рік повномасштабної війни. Попри втрати, тривоги й невизначеність життя триває — кожен проживає свята по-своєму.

Журналісти «Кременчуцької газети» поцікавилися у містян, як для них минули зимові свята.

Відповіді були різні — щирі, болючі, стримані.

«Та як вони минули? Ми переселенці. Які свята?» — говорить заклопотана жінка із сином біля ЦНАПу.

Втім, для когось ці дні все ж принесли радість.

«Добре. Найголовніше — син у відпустку з фронту приїхав», — розповів чоловік.

Для декого свята стали можливістю побачитися з рідними, зібратися за спільним столом, просто побути разом. Були й ті, хто зізнавався: свят не визнає з особистих чи релігійних переконань.

Чимало респондентів говорили відверто: під час війни — не до свят.

«Нічого такого особливого», — лунало у відповідь.

Хтось із усмішкою, а хтось із гіркою іронією додавав: які вже свята, коли немає світла. Саме через це, зізнавалися деякі містяни, Новий рік навіть не зустрічали.

«Нормально свята минули, вдома були. Полягали спати о пів на дванадцяту. Не той настрій», — каже мати з двома хлопчиками.

А молода жінка на зупинці коротко і точно озвучує спільне для всіх українців бажання: мир. Бо саме тоді, каже вона, і повернеться справжнє відчуття свята.

Із цих відповідей складається чесний портрет часу: без гучних феєрверків, зате з надією, яка не згасає. Українці вміють жити навіть у темні періоди — берегти близьких, чекати своїх із фронту й вірити, що головне свято ще попереду.

Олена Ліпошко

Фото і відео Катерини Майдак