«Будинок залишився без господаря, а наречена — без свого коханого»: у Кременчуці провели в останню путь Захисника України Антона Ковальчука

09 січня 2026 р. 13:17

09 січня 2026 р. 13:17

Антон Ковальчук став уже 80-м випускником ВПУ №7, який загинув у війні росії проти України.

Сьогодні Кременчук у жалобі. На російсько-українській війні загинув вірний син України, випускник Кременчуцького ліцею № 30 та відданий захисник Батьківщини Антон Ковальчук.

Церемонія прощання із Захисником відбулася у Міському палаці культури.

Провести Антона Ковальчука в останню путь прийшли рідні, друзі, знайомі, колеги по роботі, побратими, а також колеги батьків. Під час прощання кременчужани, вшановуючи пам’ять Героя, ставали на коліна.

Про життєвий шлях і бойовий подвиг Антона Ковальчука розповів військовослужбовець із позивним «Лиман»:

«Антон Ковальчук 1989 року народження. Народився і проживав у місті Кременчук, навчався у Кременчуцькому ліцеї № 30. Закінчив ВПУ № 7. Працював фізичною особою підприємцем. У військовій частині займав посаду стрілець-снайпер десантно-штурмового відділення. Загинув 27 грудня 2025 року, виконуючи бойове завдання по захисту України в районі населеного пункту Шевченко Покровського району Донецької області. Залишилися мати і батько».

Директор ВПУ № 7 Микола Несен (на фото зліва) зазначив, що Антон Ковальчук став уже 80-м випускником навчального закладу, який загинув у війні росії проти України. Уже найближчим часом його портрет з’явиться на стіні Пам’яті.

«Антон Ковальчук закінчив наше училище у 2008 році за професією столяр будівельний, паркетник. Навчався із першого вересня 2005 року на базі 9 класів, отримав повну загальну середню освіту і отримав диплом кваліфікованого робітника. Відразу після закінчення пішов працювати у відому у Кременчуці фірму, яка займається виготовленням меблів “Петрович”. І от він з того моменту працював. Освоїв комп’ютерну техніку, комп’ютерний дизайн, займався розробкою, моделюванням і таке інше. Потім — війна, і пішов захищати. На жаль, загинув на Покровському напрямку», — розповів Микола Несен.

Також він зауважив, що батько загиблого Захисника працює майстром виробничого навчання у ВПУ № 7.

Своїми спогадами про Антона Ковальчука поділився майстер виробничого навчання Олександр Лисак:

«Антона я знаю з народження. Ми з його батьком працювали з 1989 року і досі працюємо. Антон народився 5 грудня 1989 року. Ми їздили ще в пологовий будинок забирати його, і він ріс у нас на очах. Потім після закінчення школи вступив до нашого училища, як сказав Микола Григорович Несен, обрав мирну спеціальність, за нею працював, створював меблі, облаштовував приміщення. На жаль, у 36 років загинув. Він пішов у вічність, на небеса. Він там, щоб ми тут навчали дітей і далі жили свої життя».

Окремо Микола Несен розповів і про особисте життя Антона Ковальчука:

«Антон Ковальчук був неодружений, але мав наречену. Казав, що "я дружину приведу у дім". Він придбав будинок, зробив ремонт у будинку, знайшов гарну дівчину, але, на жаль, не трапилося так, як трапилося. Будинок залишився без господаря, а наречена — без свого коханого. Вічна пам’ять йому і дякуємо за те, що він нас захищав, хоч і цей незначний період».

Відспівали Антона Ковальчука у Свято-Миколаївському соборі. Вічний спокій Захисник знайшов у Меморіалі Захисників і Захисниць Свіштовського кладовища.

Кременчук схиляє голови перед своїм Героєм. Пам’ять про Антона Ковальчука житиме у серцях містян, у справах, заради яких він пішов у бій, і в тиші, що настає після слів «Вічна пам’ять».

Олена Ліпошко

Фото автори

Полтавські