вологість:
тиск:
вітер:
"Свої бойові завдання виконував на п’ятірку з п’яти": у Кременчуці провели в останню путь Станіслава Лубінця
19 січня 2026 р. 14:26
19 січня 2026 р. 14:26
Живим коридором і на колінах: Кременчук віддав шану полеглому воїну.
Сьогодні у Кременчуці прощалися з військовослужбовцем Станіславом Лубінцем, який загинув, захищаючи територіальну цілісність України під час збройної агресії російської федерації.
Рідні, друзі, колеги та побратими зібралися у Міському палаці культури, аби віддати останню шану полеглому захиснику. Люди несли квіти й вінки, а Героя традиційно зустрічали живим коридором — ставши на коліна, з тишею і сльозами.
Про життєвий шлях Станіслава Лубінця під час церемонії розповів військовослужбовець із позивним «Лиман»:
«Сержант Лубінець Станіслав Юрійович, 1988 року народження. Народився у місті Горішні Плавні, проживав у місті Кременчук. Навчався в загальноосвітній школі №6 міста Горішні Плавні. Закінчив вище професійне гірничо-будівельне училище. Працював на Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті, був одружений, мав доньку. Призваний на військову службу під час мобілізації 9 листопада 2022 року. У військовій частині обіймав посаду командира відділення артилерійського взводу. Загинув 7 січня 2026 року, виконуючи бойове завдання по захисту України в районі населеного пункту Новоплатонівка Ізюмського району Харківської області».
У Станіслава Лубінця залишилися мати, дружина та донька.
На прощання до Кременчука приїхали побратими загиблого воїна. Чоловіки у військовій формі не стримували сліз.
Один із них, Дмитро, згадує службу поруч зі Станіславом:
«Із перших днів ми разом — відтоді, як у листопаді 2022 року нас мобілізували. Людина він був дуже добра. Як би не складно було — завжди реагував, допомагав. Свої бойові завдання виконував на п’ятірку з п’яти. Мужній герой. Усі тягнули війну на наших плечах з 2022 року».
За його словами, до повномасштабної війни вони не були знайомі:
«До війни не знали один одного, познайомилися вже в автобусі в нашому ТЦК».
Про загибель побратима Дмитро говорить стримано:
«Загинув під час виконання бойового завдання».
Також він пригадав, що нещодавно Станіслав був у відпустці й мав змогу побачити рідних.
Сергій, який також прийшов попрощатися із загиблим воїном, називає його «дядя Стас» і говорить, що Станіслав був другом його батька:
«Він колись мені допоміг. Мені тоді було п’ять років. І з того часу завжди цікавився, як у мене справи. Дуже добра і чуйна людина. Навіть коли був на війні — писав, питав, як я».
Відспівування Героя відбулося у Свято-Миколаївському соборі.
Вічний спокій Станіслав Лубінець знайшов на Меморіалі Захисників і Захисниць України на Свіштовському кладовищі.
Його ім’я назавжди залишиться в історії Кременчука — як ім’я людини, яка без вагань стала на захист країни, своєї родини й майбутнього України.
Олена Ліпошко
Фото Катерини Майдак
Джерело: kg.ua
Новини рубріки
У місті продовжують збір матеріалів для виготовлення окопних свічок
19 січня 2026 р. 15:43
У Полтаві офіцера ЗСУ засудили до п’яти років тюрми за триразове СЗЧ
19 січня 2026 р. 15:30
Нунчаки, електронні сигарети, енергетики та зброя — під забороною у школі
19 січня 2026 р. 15:15