"У нього був принцип: якщо працювати, то працювати" у Кременчуці провели в останню путь нацгвардійця Володимира Бурейка

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

"У нього був принцип: якщо працювати, то працювати" у Кременчуці провели в останню путь нацгвардійця Володимира Бурейка

21 січня 2026 р. 02:38

21 січня 2026 р. 02:38

Кременчук віддав шану загиблому на Покровському напрямку воїну.

"У нього був принцип: якщо працювати, то працювати" у Кременчуці провели в останню путь нацгвардійця Володимира Бурейка

Холодний зимовий день сьогодні скував Кременчук. У скорботі місто прощалося з нацгвардійцем Володимиром Бурейком, який віддав своє життя за Україну у війні з російськими загарбниками.

Церемонія прощання відбулася у Міському палаці культури. Сюди з квітами прийшли рідні, друзі, колеги, приїхали побратими загиблого воїна. Люди не стримували сліз. Важко добираючи слова, вони розповідали, що Володимир загинув 5 січня 2026 року на Покровському напрямку. Про нього говорили лише добре, згадували, що мав позивний «Буре» — за прізвищем.

Володимир Бурейко жив у Кременчуці. У нього залишилися три доньки. Він закінчив Кременчуцьку гімназію № 18, здобув професійно-технічну освіту. Біля домовини батька доньки не могли стримати сліз — біль втрати був надто великий.

Друзі та колеги згадують Володимира як щиру, надійну й дуже працьовиту людину, на яку завжди можна було покластися. Разом із Сергієм він працював у будівельній бригаді.

«Ми були монтажниками, у нас була своя кременчуцька бригада. Він дуже любив життя, таким трудоголіком був. У нього був принцип: якщо працювати — то працювати, якщо відпочивати — то відпочивати. Життєрадісний, родину дуже любив. Якщо до нього зверталися за допомогою — він завжди допомагав, ніколи не відмовляв», — розповів Сергій.

Про загибель колишнього колеги Сергій дізнався від товариша, а згодом зателефонувала дружина Володимира.

В останню путь земляки провели захисника, ставши на коліна. Відспівування нацгвардійця відбулося у Свято-Миколаївському соборі. Поховали Володимира Бурейка на Меморіалі Захисників і Захисниць України на Свіштовському кладовищі.

Він повернувся додому на щиті. Але його ім’я, його вчинок і його любов до життя назавжди залишаться у пам’яті Кременчука — як нагадування про ціну нашої свободи і про тих, хто заплатив її власним життям.

Олена Ліпошко

Фото авторки