"Ми пишаємось такими героїчними випускниками" - у Кременчуці провели в останню путь Антона Бескоровайного

30 січня 2026 р. 18:43

30 січня 2026 р. 18:43

Ті, хто знав Антона, згадують його як світлу, усміхнену людину, яка легко йшла життям, завжди залишаючись на позитиві.

Сьогодні вранці Кременчук прокинувся під дощем. Місто було в жалобі — здавалося, сама природа разом із людьми прощалася з молодим Захисником, який віддав життя за Україну. Біля Міського палацу культури, де проходила церемонія прощання, земляки зустрічали Героя, стаючи на коліна. У повітрі — тиша, сум, сльози й безмежне горе в очах рідних, друзів і знайомих.

Кременчук прощався з Антоном Бескоровайним.

«Ми прощаємось з Антоном Бескоровайним, який народився 23 липня 1990 року. Служив у званні солдата. На посаді майстра-електрика рухомої ремонтної майстерні безпілотних систем авіаційних комплексів. Загинув, на жаль, 20 січня 2026 року, виконуючи бойове завдання по захисту України в районі населеного пункту Мар'їнка, Синельниківського району, Дніпропетровської області. Народився і проживав у місті Кременчук. Закінчив Кременчуцьку гімназію №20. Працював електриком на Полтавському гірничозбагачувальному комбінаті. Залишилася мати та дружина» , — розповів офіцер цивільно-військового співробітництва Віталій Іванчиков.

Він також акцентував, що до лав Збройних сил України Антон Бескоровайний долучився 24 лютого 2022 року.

«Ми, вчителі ліцею “Політ”, пам'ятаємо Антона як дуже світлу, доброзичливу, небайдужу людину. Як учень він був сумлінний, дуже допитливий, талановитий, багатогранний. Його багатогранність проявлялася в тому, що він, навчаючись на профілі інформаційних технологій, дуже любив історію, читав багато додаткової літератури, особливо цікавила його воєнна історія доби Другої світової війни. Ми пишаємось такими героїчними випускниками, як Антон, і будемо зберігати і плекати пам'ять про нього для наступних поколінь наших ліцеїстів», — пригадує вчителька історії Наукового ліцею «Політ» Кременчуцької гуманітарно-технологічної академії Олена Караганова.

На війні Антон залишався таким самим — добрим, надійним, готовим у будь-яку мить прийти на допомогу.

«Я його запам’ятаю доброю людиною. Людиною, яка завжди виконує накази, добре робить свою справу. Я прожив з ним в одній хаті, для мене це дуже тяжка втрата», — говорить військовослужбовець із позивним Кречет, з яким Антона Бескоровайного звела доля на Покровському напрямку.

Побратим згадує, що, попри різницю у віці, у них було багато спільних тем. У Антона був позивний «Тоха» і велика, дуже людська мрія — побачитися з дружиною.

«Незадовго до його загибелі він дуже хотів побачитися зі своєю дружиною, уже й домовились… але ж війна забирає найкращих. Дуже шкода» , — говорить Кречет.

Своїми спогадами про Антона поділилася і відома у Кременчуці волонтерка Алла Заможська, яка зустріла його у самому жорні війни.

«Ми познайомилися через іншу людину. Вони запросили мене допомогти йому. Ми збирали на станцію зарядну, але це була ще Авдіївка, він там стояв у 110 бригаді. Це вже пізніше він перевівся в іншу бригаду. Він був дуже світлою людиною. Якщо хто бачив фотографію, то бачив, як він посміхається — таким він і був насправді. Дуже шкода, такий молодий. У нього реально було багато планів, дуже розумна людина була. Не повинні такі молоді люди йти так рано у засвіти, не здійснивши своїх планів, своєї надії на майбутнє» , — сказала волонтерка.

Після прощання у Міському палаці культури скорботна процесія продовжилася у Свято-Миколаївському соборі. Вічний спочинок військовослужбовець знайшов на Свіштовському кладовищі — у Меморіальному секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.

Антон Бескоровайний назавжди залишиться у пам’яті Кременчука — у спогадах, у посмішках на світлинах, у тиші, з якою місто проводжає своїх Героїв. Він жив чесно, воював віддано і пішов, захищаючи майбутнє. Пам’ять про нього житиме доти, доки б’ються серця тих, заради кого він став на захист.

Олена Ліпошко
Фото Катерини Майдак

Полтавські