"Перед такими дітьми просто стаєш на коліна, тому що вони дійсно герої": Кременчук попрощався з Захисником Олексієм Отяковським

02 лютого 2026 р. 19:03

02 лютого 2026 р. 19:03

Кременчук став на коліна, прощаючись із 21-річним Захисником Олексієм Отяковським.

Морозного дня Кременчук прощається ще з одним Захисником, життя якого забрала війна росії проти України.
27 січня 2026 року, захищаючи територіальну цілісність України, загинув вірний син своєї землі, випускник Кременчуцького ліцею № 25, відданий Захисник Батьківщини — Олексій Отяковський. Йому назавжди залишився лише 21 рік.

Рідні, друзі, однокласники, знайомі родини, волонтери зібралися у Міському палаці культури, аби віддати останню шану нацгвардійцю. Люди ставали на коліна, зустрічаючи труну з тілом Героя.

До прощальної зали несли живі квіти — троянди, гвоздики… мовчазний біль і сльози були у кожному погляді.

«Сьогодні відбувається поховання Олексія Отяковського, який народився 14 лютого 2004 року. Призваний на військову службу за контрактом 30.09.2024 року. Служив у званні молодшого сержанта на посаді авіаційного техніка екіпажу ударних безпілотних авіаційних комплексів Національної гвардії України. Помер, на жаль, 27 січня 2026 року внаслідок отриманого поранення в районі населеного пункту Водянське Покровського району Донецької області. Народився і проживав у місті Кременчук. Навчався у Кременчуцькому ліцеї № 25. Закінчив Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету. Одружений не був, дітей не мав. Залишилися мати і батько», — повідомив офіцер цивільно-військового співробітництва Віталій Іванчиков.

Судячи з написів на вінках, в Олексія Отяковського був позивний «Поет». Побратими, які приїхали віддати шану нашому землякові, через біль і втрату не могли підібрати слів.

Особливо зворушливими були слова однокласниці та класної керівнички Олексія, які згадували його як добру, щиру людину та мужнього воїна.

«Олексій був дуже хорошою людиною, був нашим однокласником, завжди посміхався, нікого ніколи не ображав, завжди виручав, допомагав. Коли пішов в армію, то побачила, як про це виставили пости родичі, однокласники. Ми допомагали його підрозділу. Адже сам пішов добровольцем, підписав контракт. Почали виставляти все, скидати друзі, родичі, однокласники також», — розповіла однокласниця Анастасія.

Відомо, що до 9 класу Олексій навчався разом з однокласниками, після чого вступив до Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету.

«Я скажу тільки одне: є хлопці, які не є по життю героями, але насправді вони — герої. Олексій був спокійний хлопчик, він ніколи не був попереду всіх, але ось така ніжність і спокійність завжди говорили про те, що в нього є стрижень. І в 21 рік стати на захист країни, коли можна було цього не робити… але він пішов сміливо, прямо, не звертаючи з дороги. Сказав, що так потрібно, "хто, якщо не я".
Перед такими дітьми просто стаєш на коліна, тому що вони дійсно герої. Я — класний керівник Олексія з 5 по 9 клас. Він навчався у 25 ліцеї. Наш хлопчик, який завжди був щирим. Дуже часто у 9 класі запізнювався. І коли заходив у клас — з тією своєю сонячною посмішкою — ці п’ять хвилин просто йому прощалися.

Він ніколи не сказав грубого слова, ніколи не дав приводу сумніватися в ньому. Дуже любив радіоконструювання, брав участь у конкурсах і був призером не лише міських, а й обласних змагань. Таких хлопців ми повинні пам’ятати, повинні віддавати їм честь і ніколи не забувати, що саме вони оберігають наше життя і рятують нас», — розповіла класна керівничка Євгенія Симоненко.

Відспівування молодого Захисника відбулося у Свято-Миколаївському соборі. Вічний спокій Олексій Отяковський знайшов у Меморіалі загиблих Захисників і Захисниць України на Свіштовському кладовищі.

Кременчук сьогодні мовчить гучніше за слова.Пам’ять про Олексія Отяковського — світлу, щиру людину й мужнього воїна — назавжди залишиться в серцях містян.Герої не вмирають. Вони стають нашою совістю, силою і тишею, в якій народжується вдячність.

Олена Ліпошко

Фото Максима Полтавця

Полтавські