Директорка, яка випередила свій час: Кременчук попрощався з багаторічною директоркою школи №10 Оленою Кирпенко

09 лютого 2026 р. 19:54

09 лютого 2026 р. 19:54

Пряма мова.

Сьогодні у Троїцькій церкві Кременчука відбулося прощання з видатною освітянкою, Відмінником освіти України, Заслуженим працівником освіти України, кавалером почесного знаку «За заслуги перед містом», багаторічною директоркою ліцею №10 «Лінгвіст» Оленою Іванівною Кирпенко.

Провести в останню путь людину, яка виховала не одне покоління кременчуківців, прийшли колишній міський голова Микола Глухов із дружиною, ексочільниця прокуратури Кременчука Людмила Середа, дружина колишнього мера Анатолія Литвиненка з донькою, колишня начальниця районного відділу освіти Тетяна Божко, ексдиректор Кременчуцького педагогічного училища Іван Гальченко, виконуюча обов'язки директора Департаменту освіти Кременчуцької міської ради Світлана Михайленко, директори чинних закладів освіти міста, педагоги, випускники школи №10 та численні містяни.

Присутні говорили: є люди, чия поява на життєвому шляху — немов тихий, теплий промінь, сповнений любові, доброти й внутрішньої світлості. Таким променем для багатьох була Олена Іванівна Кирпенко.

«Уходять люди епохи»

Ексдиректор Кременчуцького педучилища Іван Гальченко згадав роки спільної роботи та момент, коли ухвалювалося рішення про призначення Олени Кирпенко директоркою школи №10.

«Я знав Олену Іванівну більше 30 років. Вона прийшла з 10-ї школи, де працювала завучем. Тоді не було конкурсу, але був вибір — кого призначити директором. І рішення було однозначним: Олена Кирпенко. За весь час моєї роботи я не пам’ятаю жодних скарг чи конфліктів. Усе вирішувалося толерантно, спокійно, по-людськи.

Саме вона вперше задумалася про ліцей, про поглиблене вивчення англійської мови — це був перший паросток розвитку, який дав дуже сильні результати. Знаю її як прекрасну маму двох синів. Коли дізнався про її смерть — стало дуже сумно. Уходять люди епохи», — сказав Іван Гальченко.

Людина, яка випередила свій час

Про вагомий внесок Олени Кирпенко в розвиток навчального закладу розповіла і нинішня директорка ліцею №10 «Лінгвіст» Наталія Мамон.

«Коли Олена Іванівна стала директором, вона зробила все можливе, щоб школа отримала профіль іноземної філології. Це були ще 1980-ті роки, коли про профільне навчання навіть не йшлося.
Саме завдяки її наполегливості школа почала поглиблено вивчати англійську та німецьку мови, і тисячі дітей змогли отримати якісну освіту.
Після сумної звістки про її смерть випускники нашого ліцею з усього світу — з різних країн — надсилають слова співчуття родині й освітянам Кременчука. Ми втратили гідну людину, професіонала, вчителя, директора, люблячу маму й бабусю. Це справді була епоха», — сказала Наталія Мамон.

«Вона передусім була Вчителем»

Директор спортивного ліцею імені Івана Піддубного Олександр Кириченко назвав Олену Кирпенко людиною з великої літери.

«Я пам’ятаю Олену Іванівну з 1987 року. Вона була не просто директором чи заслуженим працівником освіти — вона передусім була Вчителем. Саме її любов до англійської мови започаткувала спеціалізацію школи. Вона була надзвичайно потужною, життєрадісною жінкою з тонким почуттям гумору. Була прекрасною дружиною Віталія Івановича і мамою двох синів, якими могла пишатися.
Десята школа за її керівництва входила до п’ятірки найкращих у місті», — зазначив Олександр Кириченко.

Про те, наскільки глибоко Олену Іванівну пам’ятають і люблять випускники, свідчили численні вінки й море квітів. Не всі змогли приїхати на похорон, але кожен, хто прийшов, ніс із собою щиру вдячність людині, яка змінила їхнє життя.

Життєвий шлях

Олена Іванівна Кирпенко народилася 19 січня 1943 року в місті Донецьк у багатодітній родині. Мати була домогосподаркою, батько — почесним шахтарем СРСР. У родині з чотирьох синів і єдиної доньки саме Оленка стала маминою помічницею.

Після закінчення школи вона вступила до Горлівського педагогічного інституту. Зі своїм майбутнім чоловіком Віталієм Івановичем вона дружила ще зі школи. Разом вони переїхали до Кременчука, де Олена Іванівна почала працювати у школі №20, згодом стала завучем, а пізніше — директоркою школи №10.

До учнів вона ставилася як до рівних. Вона не боялася дитячого галасу, вчила відрізняти головне від другорядного, завжди була на боці справедливості. Її улюблена фраза — «Не для себе».

35 років подружнього життя, двоє синів — Володимир і Дмитро, дисципліна, любов, подорожі, квіти на дачі, сад, город, велика домашня бібліотека і любов до читання — таким було її життя поза школою.

5 лютого 2026 року Олена Іванівна Кирпенко відійшла у вічність.

Світ став тихішим без неї. Але пам’ять про Людину-Педагога житиме у кожному доброму слові, у серцях учнів, колег і всіх, хто мав щастя її знати, любити та поважати.

Нагадаємо, Людина, яка виховала покоління: у Кременчуці відійшла у засвіти легендарна освітянка

Олег Булашев

Відео Максим Полтавець

Полтавські