Трансформація свідомості: як у Кременчуці схрестили європейський авангард із окопною правдою

05 березня 2026 р. 18:11

05 березня 2026 р. 18:11

У одному залі — рухомі скульптури та абстракції зі Швеції та Італії, в іншому — втомлені, але незламні обличчя наших бійців під Святогірськом.

Березень у Кременчуцькій міській художній галереї розпочався не просто з виставок, а зі справжньої мистецької експансії. В одному просторі зустрілися документальна пам’ять війни, творчий пошук релокованого університету та амбітний міжнародний проєкт, що прагне стерти кордони між провінцією та світовими столицями.

«Трансформація»: Світ на мапі Кременчука

Центральною подією став масштабний міжнародний проєкт «Трансформація», кураторкою якого виступила мистецтвознавиця Тетяна Шуляк. Її мета була зухвалою: зробити виставку рівня Відня чи Парижа, щоб топові художники світу мріяли експонуватися у Кременчуці. І здивувати, можна сказати відверто, вдалося.

На стінах галереї — понад 60 робіт від 46 митців із 10 країн світу: від Швеції та Канади до Франції та Італії.

Особливий акцент — на групі художників із нашого міста-побратима Алітуса (Литва).

Ці перемовини, за словами Шуляк, були справжнім дипломатичним квестом, але результат вражає: кременчужани можуть побачити сучасне мистецтво, яке дихає європейським контекстом.

Сама назва «Трансформація» — про зміни, які переживає кожен із нас, про пошук свого місця у світі, що стрімко летить у невідоме. Тут є все: від абстракції до скульптур, що рухаються.

«Сьогодні ми не просто показуємо картини. Ми доводимо, що кожен на своєму місці може робити неможливе. Коли кременчуцька виставка змушує митців із Литви чи Італії пакувати валізи та відправляти роботи сюди — це і є наша спільна перемога на культурному фронті», — зазначає організаторка.

Студентська енергія: Луганськ у серці Полтавщини

Друга складова березневого сезону — це виставка кафедри образотворчого мистецтва Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

За словами директорки галереї Надії Купенко, університет, який був вимушений релокуватися до Полтави, привіз до нашого міста понад 15 студентських робіт.

Це свіжий погляд молоді, яка попри війну та втрату рідних стін продовжує творити.

Співпраця галереї з вишем — це і підтримка творчої молоді, і професійна орієнтація для майбутніх кременчуцьких митців.

Ціна нашої волі

Контрастом до вишуканого модерну виступає документальна правда у виставці світлин «Ми вже разом». Автор робіт — мешканець Кременчука, ветеран та волонтер Андрій Чуйко, відомий побратимам за позивним «Кочівник». В експозиції представлено 47 унікальних кадрів, що охоплюють період 2014–2016 років — час, коли гартувалася сучасна українська армія.

Життєвий шлях Андрія Миколайовича нерозривно пов’язаний із військом: від служби в Туркестані до роботи у 107-й ракетній бригаді Кременчука. Хоча у 2002 році він вийшов на пенсію, війна 2014-го не залишила його осторонь. У лютому 2015 року Андрій Чуйко разом із однодумцями був мобілізований до лав ВДВ. Як заступник командира 5-ї батальйонної тактичної групи 81-ї окремої аеромобільної бригади, він пройшов найгарячіші точки Донеччини — від околиць Донецького аеропорту до Маріуполя.

Фотографією Андрій захоплюється з десяти років, тож навіть на фронті не розлучався з камерою. Подарований кременчуцькими волонтерами фотоапарат завжди лежав у спеціальній кишені бойової розгрузки. Саме завдяки цій пристрасті сьогодні ми бачимо війну без прикрас: обличчя десантників, побут артилеристів та миті короткого затишшя.

Серед десятків краєвидів особливо виділяється кадр, зроблений 6 грудня 2015 року під Святогірськом (перший у другому ряду на фото нижче).

На ньому — мить затишшя самохідної артилерійської батареї. Тоді автор вітав бійців та вручав нагороди, зумівши зафіксувати щирість моменту між боями. Саме такі миті — поєднання суворого побуту та незламної гідності — роблять виставку унікальною.

Повномасштабне вторгнення 2022 року «Кочівник» зустрів у строю: попри вік, він очолив одне з добровольчих формувань Кременчука (ДФТГ), захищаючи місто до весни 2025 року. Сьогоднішня виставка — це його звернення до земляків. Це нагадування, що наша боротьба триває вже дванадцятий рік, а за кожним мирним днем у Кременчуці стоїть надважка праця та відданість українського солдата.

Виставковий простір працює з середи по неділю з 10:00 до 18:00 .

Адреса: вул. Коцюбинського, 4.

Валерія Макряшина

Фото Мирослави Ковальчук

Полтавські