«Чому Бог забирає найкращих?» — у Кременчуці провели в останню путь молодого воїна Антона Білика

06 березня 2026 р. 15:17

06 березня 2026 р. 15:17

Чоловіки у військовому однострої також не стримували сліз. Вони прийшли попрощатися з побратимом, із яким разом воювали.

У Кременчуці сьогодні день жалоби та скорботи. Місто провело в останню путь молодого Захисника України — Антона Білика, який помер від поранень, отриманих під час виконання бойового завдання.

Із квітами та вінками мешканці Кременчука йшли до Міського палацу культури, аби віддати останню шану воїну.

Люди зустрічали труну стоячи на колінах. Тиша, сльози і схилені голови — так місто прощалося із своїм Захисником.

Найважче було родині. Біля труни — мати, батько, брат. Невимовне горе не передати словами.

«Ти моя зіронька, чому нас покинув», — побивалася мати за сином.

Відданий захисник Батьківщини — Антон Білик помер від отриманих у бою ран.

«Сьогодні відбувається поховання Білика Антона В’ячеславовича, що народився 22 червня 1992 року. Був призваний на військову службу під час мобілізації у 2025 році. Служив у званні старшого солдата на посаді старшого навідника гармати. Помер, на жаль, 25 лютого 2026 року в місті Харків внаслідок отриманих поранень під час виконання бойового завдання. Народився і проживав у місті Кременчук. Навчався у Кременчуцькій гімназії №26. Закінчив ПТУ №19. Працював на ПрАТ "Кременчуцькому колісний завод"», — повідомив офіцер цивільно-військового співробітництва Віталій Іванчиков.

У загиблого Захисника залишилася 5-річна донечка, яка тепер зростатиме без батька.

Про Антона Білика близькі, друзі та знайомі згадують лише теплими словами. У пам’яті земляків він залишиться світлою, щирою людиною.

«Він дуже любив маму, а вона про нього лише хороше розповідала. Гордилася його досягненнями в навчанні та на роботі. Дуже гарні у них стосунки завжди були. Він позитивний був, приїжджав на роботу. Дуже гарна людина… Чому так? Чому Бог забирає найкращих?» — говорить зі сльозами на очах Ілона, яка працювала разом із матір’ю Антона Білика.

«Так, ми воювали з Антоном з перших днів. Від самого початку, коли сформували 158 бригаду. Там більше року він був активним учасником нашої бригади. З першого червня 2025 року воював, брав активну участь у боях. Його мобілізували, але ця мобілізація для того, щоб прийшло усвідомлення того, що робить росія з нашими людьми», — говорить побратим із позивним «Кардинал».

Відспівування молодого Захисника відбулося у Свято-Миколаївський соборі.

Вічний спочинок Антон Білик знайшов на Свіштовському кладовищі — у секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.

Світла пам’ять про Антона Білика назавжди залишиться у серцях рідних, друзів і всіх, хто знав його особисто. Для Кременчука він назавжди залишиться молодим Захисником, який віддав своє життя за Україну, за мир і майбутнє своїх рідних та своєї маленької донечки.

Герої не вмирають — вони живуть у нашій пам’яті, у наших молитвах і в тих справах, заради яких боролися.

Вічна слава і вдячність Захиснику.

Олена Ліпошко

Фото Максима Полтавця

Полтавські