«Це людина-епоха» - у Кременчуці попрощалися з легендарним лікарем Юрієм Попенком

09 березня 2026 р. 15:37

09 березня 2026 р. 15:37

Сльози, молитва і квіти.. .

Сьогодні у Кременчуці прощаються із легендарним лікарем, багаторічним керівником міської дитячої лікарні, колишнім депутатом міської ради Юрієм Попенком.

У Свято-Миколаївському соборі, де проходила церемонія прощання, зібралися рідні, друзі, колеги та знайомі. Люди несли квіти та вінки, щоб віддати останню шану людині, яка десятиліттями працювала у медичній сфері міста. Цього дня вся медична спільнота Кременчука перебуває в жалобі. Повідомлення про смерть Юрія Попенка стало для багатьох шокуючою звісткою.

Провести в останню путь відомого лікаря прийшли представники міської влади, колеги та друзі. Серед них — міський голова Віталій Малецький, його заступники Іван Москалик та Тетяна Нєілєнко, директор департаменту охорони здоров’я Максим Середа, колишній міський голова Микола Глухов, колишній начальник управління охорони здоров’я Валерій Литвиненко, ексголовний державний санітарний лікар міста Віктор Акімов, працівники дитячої лікарні та інших медичних закладів міста.

У людей на очах були сльози.

Колишній міський голова Кременчука Микола Глухов пригадав, як відбувалося призначення Юрія Попенка на посаду головного лікаря Кременчуцької міської дитячої лікарні та яким непростим був той період для медичної галузі.

"Із головним лікарем Юрієм Попенком працював, тому що я призначив його головним лікарем. Коли Феодосій Харитонович Провізіон пішов на пенсію, ми тоді шукали головного лікаря, тому що лікарня дуже велика. Щоб управляти таким господарством, треба мати певний хист, професійність. І мені порекомендували Юрія Михайловича. Я з ним поспілкувався, і Валерій Миколайович Литвиненко, тодішнійначальник управління охорони здоров'я, не заперечував, теж рекомендував його. І ми призначили. І я ні день, ні годину не шкодував. Я вважаю, що ми зробили правильний крок. І все життя, коли я працював міським головою, ми вважали із здороввідділом, що головне питання, яке ми повинні виділяти в медицині першочергово — це дитяча медицина, пологовий будинок і дитяча лікарня. І за той час, поки працював Юрій Михайлович, дуже багато було зроблено в дитячій лікарні для дітей. Тому що діти — це наше майбутнє і держави, і нашого міста. Я дуже був вражений, коли мені передзвонили і сказали, що Юрія Михайловича немає з нами. Ми з ним дуже близькі були по життю. І я висловлюю слова щирого співчуття рідним, близьким, всім друзям, які тут зібралися. Тому що такої людини, яка приділяла стільки уваги дитячій медицині, дуже важко знайти", — розповів Микола Глухов.

Юрію Попенку довелося керувати медичним закладом у складні часи. Про це нагадав Валерій Литвиненко, колишній начальник управління охорони здоров’я. Водночас він зазначив, що навіть за таких умов Юрій Михайлович завжди сумлінно ставився до своїх обов’язків, працював відповідально, і в роботі з колегами не виникало протиріч.

"Живий ентузіаст. Завжди на роботі, завжди піклувався про дітей, бо він дитячий хірург. А потім він став головним лікарем. Це постійні турботи, піклування про співробітників. Усі, хто до нього звертався, безумовно, отримували допомогу. Був активним не тільки в житті медицини, а й у житті міста як депутат. Усе вирішував для медицини, для своєї рідної дитячої лікарні. Дуже сумна подія зараз, усі сумують, передчасна смерть. Дуже світла пам'ять про нього, в першу чергу серед медичної спільноти і громадськості міста. Тому ми глибоко сумуємо... Незважаючи на важкі часи 90-х, початок 2000-х, було дуже багато проблем із виплатою заробітної плати, з медичним обладнанням, з ліками тощо. Але ми знаходили точки дотику, як кажуть, для того, щоб їх вирішувати. Було з одного боку важко, а з другого легко, бо було повне порозуміння тієї ситуації, яка була", — слова Валерія Литвиненка.

Голова профспілки Олександр Яровий нагадав, що саме завдяки зусиллям Юрія Михайловича на території дитячої лікарні постала церква, хоча тоді довелося пройти чимало дискусій і «баталій».

"Юрій Михайлович був достатньо непоступливий у відстоюванні інтересів людей. Він твердо відстоював свою позицію. До речі, знаєте, я коли був одного разу на Великдень на богослужінні у церкві дитячої лікарні, будівництво якої ініціював Юрій Михайлович, я згадав, як він відстоював її. І знаєте, це зараз актуально, а в ті часи, десь у 2006–2008 роках, була дуже жорстка боротьба за цю українську церкву. Юрій Михайлович доклав достатньо багато зусиль для того, аби ця церква на території дитячої лікарні функціонувала... І мало хто з тих, хто стояв на службі, здогадувався про те, які були баталії навколо відкриття цієї церкви", — пригадує Олександр Яровий.

Це велика втрата для медичної спільноти міста. Колеги Юрія Михайловича, які протягом десятиліть пліч-о-пліч виконували велику місію з надання допомоги дітям і порятунку маленьких пацієнтів, зі сльозами на очах пригадують, як працювалося поруч із ним. Вони говорять, що це був не лише високий професіонал, а й людина з великої літери.

"Я працювала з Юрієм Михайловичем із 1986 року, 25 років на одній посаді, були разом в операційній. Це дуже світла людина, дуже прогресивна. Він завжди втілював нові методики лікування — як в операціях, так і в медикаментозному лікуванні, у перев'язках. Це велика втрата... Це людина-епоха, яка зробила дуже великий внесок у дитячу хірургію та її розвиток. Царство йому небесне, нехай буде світла пам'ять. Багато діток він врятував. Багато батьків дуже вдячні йому. Царство йому небесне ", — сказала Раїса Курбанова, операційна сестра.

А Віктор Матвієнко, дитячий хірург, говорить, що свого часу вчився у Юрія Михайловича.

"Із Юрієм Михайловичем працював ще з 80-х років. Вчився в нього свого часу. На жаль, шкода, що старість супроводжується хворобами і від цього нікуди не дітися. Талановитий. Із почуттям такого крутого гумору. Проблеми, які були в лікарні, працюючи хірургом, вирішував. І як головний лікар теж був сильним керівником. Тому вічна пам'ять, будемо пам'ятати його", — говорить дитячий хірург Віктор Матвієнко.

До спільної молитви під час проведення чину відспівування закликав благочинний Кременчуцького округу Православної церкви України протоієрей Володимир Макогон. У Свято-Миколаївському соборі було чути, як тихо горять свічки і звершується спільна молитва.

Кременчук прощається з лікарем, який присвятив своє життя медицині, турботі про дітей та розвитку міської системи охорони здоров’я. Пам’ять про Юрія Попенка назавжди залишиться у серцях його колег, пацієнтів та всіх, хто знав його особисто.

Нагадаємо, У Кременчуці пішов із життя екскерівник дитячої лікарні

Олена Ліпошко

Відео Мирослави Ковальчук

Полтавські