«Майстровитий був з самого дитинства»: у Кременчуці попрощалися із загиблим воїном Олександром Заніздрою

16 березня 2026 р. 13:24

16 березня 2026 р. 13:24

Світла пам’ять про Олександра Заніздру назавжди житиме у серцях рідних, друзів, побратимів і всіх, хто його знав.

У Кременчуці сьогодні попрощалися із Захисником України Олександром Заніздрою, який загинув, виконуючи свій військовий обов’язок під час російсько-української війни. 28 лютого 2026 року воїн загинув унаслідок ракетного удару на Харківщині.

Церемонія прощання відбулася у Кременчуцькому міському палаці культури. Провести Героя в останню дорогу прийшли рідні, друзі, сусіди, побратими та небайдужі мешканці нашого міста. Люди несли живі квіти, а коли до зали внесли труну з воїном, багато присутніх стали на коліна.

"Сьогодні відбувається поховання Заніздри Олександра Віталійовича, що народився 24 березня 1978 року. Був призваний під час мобілізації у 2025 році. Служив у званні солдата на посаді кухаря. Загинув, на жаль, 28 лютого 2026 року внаслідок ракетного удару в Харківській області.

Народився і проживав Олександр Заніздра в місті Кременчук, навчався у Кременчуцькій гімназії № 23, закінчив ПТУ №29. Мав двох дітей, синів, Олега і Олександра. Світла пам'ять загиблому! Слава Україні!" , — розповів офіцер цивільно-військового співробітництва Віталій Іванчиков.

Сусіди та знайомі згадують Олександра як добру та щиру людину, яка завжди приходила на допомогу.

"Дуже хороший хлопець був. І брати в нього теж хороші, і мати. Всі вони добрі були. Тут багато сусідів сьогодні. Всі прийшли попрощатися. Ми живемо в приватному секторі, що біля вагонзаводу. Всі один одного знаємо. Олександр був безвідмовним — завжди міг прийти на допомогу", — розповів сусід Володимир.

З мешканкою Крюкова Ксенією Олександр Заніздра зростав разом. Навчалися разом у гімназії №23.

"Майстровитий був з самого дитинства. Вмів все робити своїми руками. Поробки, всякі іграшки. Потім дарував їх. І отак він виріс і ремонти робив дуже класні людям", — поділилася жінка.

Ще одна сусідка, Ніна, говорить, що не встиг воїн навіть приїхати у відпустку — загинув на війні. А вже через тиждень, 24 березня, йому мало виповнитися 48 років.

"Ріс у мене на очах, пам’ятаю, як ще бігав хлопчиком. Дуже справедливим був. Така втрата непоправна. Гинуть кращі", — говорить Галина.

Відспівували загиблого воїна у Свято-Миколаївському соборі.

Вічний спокій Захисник знайшов на рідній землі, на Правобережжі Кременчука — на Деївському кладовищі.

Світла пам’ять про Олександра Заніздру назавжди житиме у серцях рідних, друзів, побратимів і всіх, хто його знав. Для близьких він був люблячим батьком, для сусідів — доброю та безвідмовною людиною, а для України — відданим воїном, який до останнього подиху захищав свою землю.

Кременчук схилив голови у скорботі, проводжаючи свого Захисника в останню дорогу. Ім’я Олександра назавжди залишиться серед тих, хто віддав життя за свободу та незалежність України.

Олена Ліпошко

Фото Мирослави Ковальчук

Полтавські