Плідне десятиріччя: який вклад зробив Вадим Щербаківський у дослідження курганів Полтавщини

17 березня 2026 р. 19:54

17 березня 2026 р. 19:54

Історик та археолог залишив по собі багату спадщину починаючи з досліджень курганів і народної архітектури Полтавщини до створення фундаментальних праць про українське мистецтво і визнання за кордоном.

Ким був Вадим Щербаківський ? Про видатного історика, археолога, мистецтвознавця, етнографа, громадського і політичного діяча 17 березня розповіли у Полтавській обласній військовій адміністрації.

Життєвий шлях історика

Вадим Щербаківський народився 17 березня у селі Шпиченцях Сквирського повіту Київської губернії. Його батько був сільським священиком, членом Старої Громади, високоосвіченою та художньо обдарованою людиною, для всебічного розвитку дітей він створив всі умови.

Середню освіту майбутній історик здобув у Києві та Ніжині, після чого продовжив навчання у трьох вишах – Петербурзькому, Московському та Київському університетах. Улітку 1903 році разом з хором Миколи Лисенка приїздив на відкриття пам'ятника Івану Котляревському до Полтави, де познайомився з Василем Кричевським. Саме тоді він зацікавився українським народним мистецтвом та почав активно збирати мистецькі матеріали.

Свого часу історик хотів створити серію з 15 книг‑альбомів «Українське мистецтво», але реалізувати план не вдалося через війну та революцію, які перервали роботу. За життя він встиг видати тільки першу книгу у 1913 році – «Деревляне будівництво і різьба на дереві». Іншу працю – «Орнаментація української хати» готували до друку у 1941 році, але її опублікували значно пізніше у Римі 1978 року.

Починаючи з 1912 і до 1922 року Щербаківський працював у Полтавському природничо-історичному музеї на посаді завідувача археологічного відділу. Перебуваючи у  Полтаві учений розгорнув широку програму збирання та вивчення археологічних, етнографічних та мистецьких матеріалів. Сам науковець називав десятирічну роботу в Полтавському музеї найпліднішим періодом своєї діяльності, адже за цей час він обстежив:

• 50 курганів доби бронзи та скіфського часу;
• 250 курганів Київської Русі;
• зібрав понад 10 тис. предметів.

Окрім цього, учений дослідив народну архітектуру Полтавщини, зокрема описав церковні старожитності, зібрав колекцію рушників, вишивок, килимів та гаптувань XVII–XVIII століть, а також завершив нарис «Українське мистецтво». Власне результатом його роботи стало значне зростання музейної колекції – від 1 тис. 270 експонатів у 1912 році до 5 тис. у 1917 році.

У 1919 році Володимир Щербаківський опублікував працю «Провідник по археологічному відділу Полтавського Народного Музея з коротким описом перед історичного життя на Полтавщині». Це була фактично перша наукова робота, присвячена археологічним пам’яткам Переяславщини. Окрім цього, з приходом до влади Українського уряду, наковець очолив Українське наукове товариство дослідження й охорони пам’яток старовини та мистецтва на Полтавщині та разом із колегами долучився до заснування Полтавського українського університету впродовж 1918–1922 років.

Знахідки Вадима Щербаківського з розкопок на Переяславщині, а саме у Лукаші, Ліпляве, Гречаники та Переяславі поповнили фонди Полтавського музею. Частину цих матеріалів використали у музейному путівнику 1928 року Михайла Рудинського «Археологічні збірки Полтавського державного музею». Водночас, у власному путівнику науковець дав огляд археологічних пам’яток Переяславщини, особливо зосередившись на скіфському та давньоруському періодах, які він досліджував. Через пошкодження музею під час Другої світової війни, зокрема у 1943 році повну колекцію зберегти не далося.

З приходом більшовиків Вадим Щербаківський емігрував за кордон, залишивши у Полтаві великий архів, негатеку та колекції розкопок. Будучи в еміграції він займав посади доцента, професора й ректора Українського Вільного університету в Празі та Мюнхені. Проводячи виступи з доповідями на численних європейських наукових симпозіумах і конгресах здобув непритаманне емігранта визнання в науковому світі.

Серце науковця зупинилося 18 січня 1957 року у Лондоні.

Раніше ЗМІСТ писав , що на межі століть Полтавщина стала лабораторією світового ґрунтознавства, саме тут Василь Докучаєв провів експедиції, що дали світові першу карту ґрунтів, колекції порід і гербарії.

Шлях ученого пролягав і через Полтавщину, так у 1877 та 1881 роках він досліджував чорноземи краю, а ці результати увійшли до його класичної праці «Російський чорнозем», за яку він отримав ступінь доктора та престижну Макаріївську премію. У 1888 році Докучаєв очолив ґрунтову експедицію Полтавського губернського земства. Вона стала знаковою подією, адже тоді створили першу в імперії карту ґрунтів, зібрали колекції порід, гербарії та видали 16 томів досліджень. Матеріали експедиції експонувалися на міжнародних виставках, де отримали високі нагороди, включно з Grand Prix.

Василь Докучаєв підтримував тісні зв’язки з Полтавою до кінця життя, для прикладу, у 1900 році він читав цикл лекцій для земських працівників, а востаннє відвідав місто у 1903 році. Після його смерті земство ухвалило рішення увічнити пам’ять ученого портретом.

Додамо, що Олександр Щербань розробив перші системи кондиціювання повітря в шахтах та методи контролю небезпечних газів. Його напрацювання стали прикладом того, як наукові ідеї можуть змінити промисловість і врятувати життя шахтарів.

Нагадаємо, що письменник Олександр Афанасьєв-Чужбинський товаришував з Тарасом Шевченком та супроводжував його у подорожах Лівобережною Україною. Згодом і сам у подорожі Придніпров’ям описав побут селян і подорожні маршрути, які видав у двохтомнику «Поездка в Южную Россию».

• дослідження курганів
• дослідник
• історик археолог
• історична спадщина
• кургани
• кургани полтавщини
• новини Полтави
• новини полтавщини
• Полтава
• полтавська область

Полтавські