Привид, весілля і прийом у піонери: розкривають таємниці найкрасивішого дому Кременчука

18 березня 2026 р. 13:38

18 березня 2026 р. 13:38

Від розкоші до музею: 110 років будівлі Володарських показали у новій виставці.

Сьогодні у Кременчуцькому краєзнавчому музеї презентували виставку «Дім Володарських — осередок історії». Експозиція знайомить відвідувачів із минулим будівлі на вулиці Ігоря Сердюка, 2, яка є яскравим прикладом архітектури початку ХХ століття.

Виставка розкриває історію Будинку Володарських — від розкішної приватної садиби до сучасного музейного простору. Відвідувачі можуть побачити унікальні архівні матеріали, рідкісні експонати, а також зануритися в атмосферу старого Кременчука через деталі, символи та мистецькі елементи.

Сьогодні ця споруда не лише зберігає історичну пам’ять, а й продовжує жити, відкриваючи свої сторінки для нових поколінь.

«У нас виникла така ідея, адже будівлі виповнюється 110 років. Тож з нагоди цього ювілею, а також у контексті численних запитань, які часто виникають щодо нашого музею, ми вирішили більше розповісти як про саму будівлю, так і про її історію. Будівля пережила багато етапів: спочатку - це була приватна садиба Володарських, потім — націоналізація, далі її віддали під житло. А вже у 60-х роках у ній відкрили музей. Тут приймали в піонери, певний час навіть проводили весілля. Будівля — як свідок історії, і для багатьох людей із нею пов’язані власні спогади», — розповів в.о. директора Кременчуцького краєзнавчого музею Артем Ряса.

Нині триває реконструкція будівлі, яка розпочалася ще у 2011 році. Зараз реалізується вже друга черга робіт.

Будинок, зведений у стилі модерн, належав родині Володарських — відомих підприємців, які зробили вагомий внесок у розвиток міста.

Про це нагадала старша наукова співробітниця музею Наталія Музиченко: «Зараз у нас невелика виставка-інсталяція, присвячена як історії будівлі нашого музею, так і родині, пов’язаній із цим будинком.

Він історичний, був збудований на початку ХХ століття на розі вулиць Київської та Катерининської, але адреса значилася по вулиці Петрівській — це нині вулиця Ігоря Сердюка. Саме там був вхід, де зараз розташований вітраж.

Будівля була дуже гарною: її прикрашали близько 14 балконів, еркери, верхню частину оздоблював декоративний карниз із унікальним поліхромним кахелем. Для Кременчука це була єдина споруда з таким декором.

Також фасад доповнювали барельєфи із сюжетними античними сценами та медальйонами».

За словами Н.Музиченко, це була одна з найкрасивіших споруд того часу, до того ж — приватна триповерхова будівля у центральній частині міста. На виставці представлено фотографії, які демонструють її первісний вигляд.

«Належав будинок фабрикантам Володарським. На фото можна побачити власника — Самсона Давидовича Володарського. Він був власником тютюново-махоркової фабрики, заснованої у 1897 році. Вона розташовувалася на розі сучасних вулиць лікаря Багаєвського та нині неіснуючої Караванної. Сама будівля фабрики не збереглася», — зазначила дослідниця.

Родинні фотографії також представлені в експозиції. Їх вдалося отримати від нащадків Володарських, яких випадково знайшли у Харкові.

«На одному знімку — Самсон Давидович, на іншому — він же, але вже у 1920-х роках у родинному колі. Поруч — його дружина Роза, яка походила з родини Туровських — відомих кременчуцьких кондитерів. Про подальшу долю Самсона Давидовича наразі відомо небагато», — додала вона.

Не оминули увагою і легенду про Іларію — доньку Володарських, яку подекуди називають «привидом музею». Ймовірно, вона була донькою Самсона Володарського від першого шлюбу. У шлюбі з Розою родина мала сина.

В експозиції відтворено атмосферу тогочасного маєтку: витончений столик із попільничкою та підсвічником, стілець на колесах, коробочка для тютюну кременчуцького виробника Дурунича, який заснував першу тютюнову фабрику ще у 1842 році.

Володарські також займалися торгівлею — про це свідчить реклама того часу, представлена на виставці. За словами дослідниці, родина мала рундук (місце для торгівлі на ринках) на ринку в районі сучасного скверу Бабаєва.

Окрему увагу привертає пошкоджене живописне полотно — портрет молодої жінки. Як з’ясували науковці, це Надія Ізюмова — донька міського голови того часу. За легендою, автор картини був у неї закоханий і, дізнавшись про її заміжжя з іншим, у розпачі пошкодив полотно. Ім’я художника невідоме.

«Цю картину нам передав мешканець Крюкова. Вона зберігалася у його родині, але деталі її історії невідомі. Відомо лише, що Надія Ізюмова вийшла заміж за Григорія Шуйського. Після націоналізації родина емігрувала до Франції, де й завершилося їхнє життя», — розповіла пані Наталія.

Також на виставці можна побачити фотографії будівлі музею від моменту зведення до сьогодення, а ще — незвичний макет музею, створений із пряників. Він залишився з виставки 2021 року.

«Ми сподіваємося, що вже на фінішному етапі реконструкції отримаємо повноцінні експозиційні приміщення, де зможемо повною мірою показати історію нашого краю», — підсумувала Наталія Музиченко.

Ще про один сюрприз. На першому поверсі відтворено інтер'єр квартири 50-60 років. Можливо така була і в цій будівлі, де були звичайне житло для містян. І це фотозона, де можна зробити цікаві знімки.

Нагадаємо, Артем Ряса: краєзнавчий музей має стати центром притяжіння минулого та сучасного

Олена Ліпошко

Фото авторки

Полтавські