«Як сильно я тебе чекала!»: Кременчук простився з відданим захисником Романом Носенком

25 березня 2026 р. 14:22

25 березня 2026 р. 14:22

Редакція висловлює щирі співчуття рідним та близьким!

Сьогодні Кременчук простився з відданим сином, захисником України Романом Носенком. Йому назавжди залишиться 47 років. Траурна церемонія розпочалася у Міському палаці культури. Саме тут ті, хто пройшов провести загиблого в останню путь, відчули той біль, який переживає родина захисника.

«Синочка мій приїхав. Як сильно я тебе чекала!» - кричала мати, не стримуючи власні почуття.

Вона обіймала закриту труну із тілом сина, якого більше ніколи не зможе побачити.

За словами представниці Кременчуцького районного ТЦК та СП, Носенко став до лав Збройних сил України по мобілізації. З 25 червня 2024 року був військовослужбовцем військової частини А 2167. Він народився у с. Кривуші, де закінчив школу. Далі закінчив технікум в місті Миргород та Національний університет Полтавська політехніка ім. Юрія Кондратюка. До військової служби працював у ТОВ «Нова лінія», проживав у Кременчуці.  У загиблого залишилися дружина, донька та мати.

Роман загинув 7 березня 2026 року, виконуючи бойове завдання по захисту України в районі населеного пункту Стариця Чугуївського району Харківської області.

Офіцер мотопіхотного батальйону, майор Ігор Савчук, побратим Носенка, знав Романа з 2024 року. За його спостереженнями, це був мужній, хоробрий воїн, який завжди знаходився на передових позиціях. За його словами, мешканець Кременчука почав боронити Україну в районі Вугледару, що на Донеччині.

«У вересні 2024 року Роман отримав поранення. А після лікування повернувся на передову. Захищав Дніпропетровську область. Після цього бойові завдання підрозділ продовжував виконувати на Харківському напрямку. Він усюди був у перших рядах. За свої заслуги був призначений командиром відділення», - розповів І.Савчук.

Далі чоловік повідомив, що Носенко допомагав своєму побратиму дістатися точки евакуації, однак був уражений ворожим дроном і отримав поранення, несумісні з життям.

За свої заслуги свого часу військовий був нагороджений відзнакою, а з часом надійде ще одна нагорода від Президента України – орден «За мужність». Про це сповістив І.Савчук.

Попри мужні риси, Роман був чудовим художником, любив працювати з глиною. Про це розказала Олена, з якою Носенко товаришував з юних років.

«Він був дуже творчим. Це людина – сонечко! Митець своєї справи – малював дуже гарні картини. Такі люди не повинні уходити на той світ! Він мав жити, він мав творити! Але життя розпорядилося зовсім по-іншому» , - розповіла Олена.

Повідомила вона й про те, що був час, коли вони разом працювали на заводі «Кредмаш», де Роман був художником.

Тож дві зовсім різні риси поєдналися в людині, яка до останнього боронила рідню землю.

Після прощання в МПК траурна панахида пройшла у Свято-Миколаївському соборі. Поховали військового на Свіштовському кладовищі, у секторі почесних поховань захисників і захисниць України, поряд із побратимами.

Олена Синтюрина

Фото авторки

Полтавські