Як у Кременчуці врятували міст через Дніпро

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Як у Кременчуці врятували міст через Дніпро

31 березня 2026 р. 19:04

31 березня 2026 р. 19:04

Забутий подвиг: у Крюкові збереглася братська могила саперів.

А ви знали, що у Кременчуці є могила саперів і там встановлений обеліск?

«Так у Крюкові, та й у Кременчуці, називають пам’ятку культурної спадщини — Братську могилу воїнів, які загинули, рятуючи залізничний міст під час льодоходу у 1946 році. Могила розташована на правому березі, праворуч при спуску з мосту, на початку вулиці Івана Приходька», — нагадує хранителька фондів Кременчуцького краєзнавчого музею Алла Гайшинська у публікації у Facebook на сторінці Кременчуцького краєзнавчого музею.

А події стосуються березня 1946 року.

«Внаслідок суворої зими з температурою до мінус 35–40 градусів на Дніпрі утворився товстий крижаний покрив. А в середині березня 1946 року у верхів’ях Дніпра, а потім і в середній течії настало різке потепління. Рівень води стрімко піднімався, заливаючи прибережні міста і села, у тому числі й Кременчук, а лід почав тріскатися, утворюючи величезні крижини. Кожна з них могла становити загрозу для тимчасового дерев’яного залізничного мосту через Дніпро — єдиного на багато десятків кілометрів угору і вниз.

Було прийнято рішення: закладати вибухівку і підривати кригу, розбиваючи її на дрібні уламки.

Сапери та військові залізничники Кременчуцького мостозагону №1 групами по 4–5 осіб працювали цілодобово, і на Дніпрі регулярно лунали серії вибухів.

30 березня 1946 р., коли діяла чергова саперна група, величезна крижина, на якій вони перебували, несподівано відкололася від берега, і її понесла швидка течія. Вибухівка вже була закладена, тож слід було негайно покинути це місце. Але відступати не було куди. Попереду — міст. Пролунало декілька вибухів. Крижина розкололася на сотні уламків, міст уцілів. А саперна група загинула у повному складі…», — зазначає Алла Гайшинська.

Їх поховали на березі Дніпра, неподалік від мосту, який вони врятували ціною власного життя 80 років тому.

«У 1948 р. на могилі встановлено чотиригранний обеліск класичної форми із сірого граніту, що складається з трьох частин, на трьохступінчастому стилобаті. Загальна висота обеліска — 260 см. На лицьовій грані середньої частини обеліска закріплена меморіальна дошка, яка нещодавно була замінена:

«30 березня 1946 року / під час виконання службового обов’язку / із захисту залізничного мосту через / р. Дніпро загинули / рядові навчального Станіславського / орденів Богдана Хмельницького і / Червоної Зірки батальйону 6-ї / інженерної саперної бригади: / Забара І.Ф. / Лопухов В.П. / Антонюк В.М. / військовий залізничник мостозагону №1 / Руденко Н.Ф.»», — пише Алла Гайшинська.

Як у Кременчуці врятували міст через Дніпро