У Полтаві попрощалися з полеглим у березневому бою та упізнаним за ДНК воїнами

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

У Полтаві попрощалися з полеглим у березневому бою та упізнаним за ДНК воїнами

02 квітня 2026 р. 17:41

02 квітня 2026 р. 17:41

Солдат Руслан Левадний загинув у березневому бою на Харківщині, а солдат Микола Олійник 9 жовтня 2024 року на північно-східному напрямку. Нещодавно його упізнали за ДНК.

Про те, що Руслан Левадний та Микола Олійник повернулися на щиті 2 квітня повідомили у Полтавській міській раді.

Життєвий шлях захисників

Руслан Левадний народився 13 червня 1975 року у Полтаві, де навчався у місцевій школі № 26 «Шевченківський», який закінчив у 1991 році. Після закінчення школи продовжив навчання у Полтавському професійно-технічному училищі №21 імені Анатолія Чепіги за спеціальністю «слюсар–сантехнік». Пізніше працював на різних підприємствах Полтави.

У Полтаві попрощалися з полеглим у березневому бою та упізнаним за ДНК воїнами

До лав Національної гвардії чоловік доєднався 10 листопада 2024 року, служив на посаді стрільця-санітара відділення оперативного призначення, у складі різних підрозділів брав участь у бойових діях. Під час виконання бойового завдання 27 березня цього року внаслідок ворожого удару поблизу населеного пункту Куп’янськ на Харківщині воїн схилив голову. У захисника залишилися мати та сестра.

У Полтаві попрощалися з полеглим у березневому бою та упізнаним за ДНК воїнами

Солдат Микола Олійник народився 2 липня 1989 рокуу селі Куликівка, що на Чернігівщині, там у місцевій школі він закінчив 11 класів. Працював в «Агро-Транс 2009». У війську служив на посаді стрільця–помічника гранатометника 3 штурмового відділення 1 штурмового взводу 1 штурмової роти. Воїн загинув 9 жовтня 2024 року в районі під час виконання бойового завдання на північно-східному напрямку, нещодавно його упізнали за ДНК-експертизою.

Вічна пам’ять захисникам!

Згадаємо імена полеглих на фронті земляків

Володимир Сєріков народився на Полтавщині у Кременчуці, там він навчався у місцевій гімназії № 9. Воїн схилив голову під час виконання бойового завдання 25 березня цього року. Прощання з захисником відбудеться 3 квітня.

Юрій Пастух народився 18 вересня 1993 році на Полтавщині у Великосорочинській громаді. Чоловік долучився до 17-ї танкової бригади, воїна вважали зниклим безвісти 15 жовтня 2024 року на Курському напрямку поблизу села Ольгівка. Прощання з захисником запланували 1 квітня, траурний кортеж рухатиметься орієнтовно о 12:00. Місцевих просять утворити живий коридор пошани на в’їзді до Миргорода зі сторони «Армапрому».

Богдан Вишневський народився 14 липня 1985 року в Карлівці. У лютому 2025 року чоловік пішов добровольцем до Національної гвардії України. Побратими знали його за позивним «Марс». 31 серпня 2025 року він пав у бою виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області.

Микола Перетятько в червні 2025 року ухвалив рішення стати на захист України. У лавах Збройних Сил України служив старшим розвідником-снайпером. Останній бій воїна відбувся 9 вересня 2025 року на Покровському напрямку в Донецькій області. Саме там зв’язок із ним обірвався. Нещодавно ДНК-експертиза підтвердила його загибель.

Юрій Кирса доєднавшись до війська він служив у званні солдата у третій штурмовій бригаді «Азов». З 16 квітня 2025 року його вважали безвісти зниклим на Луганщині поблизу села Нововодяне, нещодавно його упізнали за ДНК-експертизою.

Олексій Хандій став на захист України, аби вибороти її свободу та незалежність. Тривалий час рідні та близькі сподівалися на краще, проте результати генетичної експертизи підтвердили втрату. Життя воїна обірвалося 7 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання у Донецькій області.

Олександр «Мілан» Жуков служив морським піхотинцем у 37-й окремій бригаді морської піхоти та був оператором роботизованих наземних комплексів. Життя воїна обірвалося 24 березня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Тарасівка на Дніпропетровщині.